№ К-8355/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є, Шипуліної
Т.М.
при секретарі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
Павлушку Р.С.
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Косівському
районі Iвано-Франківської області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
21.02.2005 р.
у справі № А-10/190 господарського суду Iвано-Франківської
області
за позовом Приватного підприємства "Аскет"
до Державної податкової інспекції у Косівському районі
Iвано-Франківської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від
24.11.2004р., залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 21.02.2005 р., позов
задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у
Косівському районі від 15.06.2004 р. № 400/23-3/30561590/4881 в
частині застосування до приватного підприємства "Аскет" штрафних
санкцій в сумі 105 127,50 грн. на підставі пункту 1 ст.17 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Судові рішення вмотивовані тим, що позивач, здійснюючи
відпуск паливно-мастильних матеріалів за заправочними відомостями
та талонами, не повинен був проводити ці операції через реєстратор
розрахункових операцій, оскільки розрахунок за ці
паливно-мастильні матеріали відбувся раніше в безготівковій формі,
а відтак в момент відпуску розрахункові операції не проводилися .
В касаційній скарзі ДПI у Косівському районі просить
скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове
рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами
першої та апеляційної інстанцій ст.3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, ст.ст. 4-2, 4-3,
4-4, 32, 33, 36, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши правильність застосування норм матеріального та
процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія
суддів Вищого адміністративного суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ПП
"Аскет" податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій в
сумі 105 127,50 грн. податковим повідомленням-рішенням ДПI у
Косівському районі від 15.06.2004 р. № 400/23-3/30561590/4881
слугував виявлений перевіркою контролюючого органу факт відпуску
позивачем в квітні-травні 2004 року на автозаправній станції
паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 21 025,50 грн. за
заправочними відомостями та талонами без проведення операцій через
реєстратор розрахункових операцій.
Визнаючи зазначене податкове повідомлення-рішення недійсним в
частині застосування до позивача вказаних штрафних санкцій, суд
першої інстанції, з висновками якого погодився апеляцій суд,
виходив з того, що розрахунок за паливно-мастильні матеріали був
здійснений покупцем Косівським управлінням з експлуатації газового
господарства в безготівковій формі до того, як мав місце їх
відпуск на автозаправній станції, а відтак на момент відпуску
розрахункові операції не здійснювалися, що виключає обов'язок
позивача проводити операції з відпуску паливно-мастильних
матеріалів через реєстратор розрахункових операцій.
З таким висновком судів попередніх інстанцій, однак,
погодитися не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 ст. 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
/ Закон від 01.06.2000 р. №
1776-III / суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють
розрахункові операції в готівковій та / або в безготівковій формі
/ із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо
/ при продажу товарів / наданні послуг / у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг зобов'язані проводити
розрахункові операції на повну суму покупки / надання послуги /
через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та
переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових
операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що
підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках,
передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у
встановленому порядку розрахункових книжок.
На території України у сферах, визначених цим Законом,
дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори
розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які
включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій
та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає
конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника
/ частина 1 ст.12 цього Закону /.
Згідно частини 1 ст. 13 названого Закону вимоги щодо
реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій
для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
Пунктом 1 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій
реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування,
затверджених постановою КМ України від 18.02.2002 р. № 199
( 199-2002-п ) (199-2002-п)
, уповноважено Державну комісію з питань
впровадження електронних систем і засобів контролю та управління
товарним і грошовим обігом встановлювати додаткові, порівняно із
встановленими зазначеною постановою, вимоги щодо реалізації
фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних
сфер застосування.
Пунктом 2 Положення про Державну комісію з питань
впровадження електронних систем і засобів контролю та управління
товарним і грошовим обігом, затвердженого постановою КМ України
від 24.01.1997 р. № 81 ( 81-97-п ) (81-97-п)
, чинною до скасування
постановою КМ України від 21.12.2005 р. № 1231 ( 1231-2005-п ) (1231-2005-п)
,
зазначена Державна комісія визначена постійно діючим органом при
Кабінеті Міністрів України.
Протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження
електронних систем і засобів контролю та управління товарним і
грошовим обігом від 27.06.2002 р. № 13 затверджені "Технічні
вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів
для автозаправних станцій". Пунктом 15 цих Технічних вимог
встановлено, що в режимі реєстрації відпускання пального ЕККА
повинен забезпечувати у єдиному нерозривному технологічному
процесі : управління відпусканням пального; реєстрацію об'єму / в
літрах / та вартості / у гривнях / відпущеного пального кожного
найменування окремо за готівкою та кожною безготівковою формами
оплати; відображення на індикаторі оператора стану кожного
роздавального крана паливно-роздавальної колонки, а також для
кожної замовленої дози - поточної інформації про об'єм відпущеного
пального / у літрах / через цей роздавальний кран; дебетування
платіжних карток; друкування платіжних чеків установленої форми,
які додатково містять номери паливно-роздавальних колонок, через
які здійснювалося відпускання пального, об'єм / у літрах / і
вартість / у гривнях / фактично відпущеного пального. При
попередній оплаті / оплата пального, яка проводиться перед
початком його відпускання / друкування чека повинно здійснюватися
до початку відпускання пального, при оплаті за фактично відпущене
пальне - після закінчення його відпускання / встановлення
роздавального крана в паливно-роздавальну колонку / / пункт 16
Технічних вимог /.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для
висновку, що операції по відпуску пального на АЗС, в тому числі
попередньо оплаченого, повинні проводитися через реєстратор
розрахункових операції, який відповідає спеціально встановленим
вимогам щодо конструкції, забезпечує реєстрацію відпускання
пального та виключає можливість останньої без фіксації фіскальним
блоком інформації про об'єм відпущеного пального та його вартості.
Як свідчать матеріали справи, позивач застосовує на
автозаправній станції ЕККА "Міні 506" / а.с. 10 /. З'ясування
обставин щодо відповідності цього ЕККА за своєю технічною
характеристикою можливості здійснювати роздрібну торгівлю
паливно-мастильними матеріалами по талонах та за заправочними
відомостями має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Встановлення чинним законодавством спеціальних вимог щодо
конструкції реєстраторів розрахункових операцій, які повинні
застосовуватися для реєстрації відпуску пального на АЗС і які
виключають можливість відпуску пального без проведення таких
операцій через реєстратор, одночасно означає обов'язок суб'єктів
підприємницької діяльності проводити такі операції через
відповідні реєстратори розрахункових операцій безвідносно до того,
застосовують вони такі реєстратори чи ні.
З огляду на це висновок суду про відсутність з боку позивача
порушення вимог пункту 1 ст.3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не може вважатися таким, що
зроблений з дотриманням вимог частини 1 ст.43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, за правилами якого здійснено судовий розгляд справи,
щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому
процесі всіх обставин справи.
З врахуванням зазначеного постановлені у справі судові
рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги наведене в цій ухвалі, вжити всі передбачені чинним
законодавством заходи для всебічного, повного й об'єктивного
з'ясування обставин справи, прав і обов'язків сторін та в
залежності від встановленого і у відповідності із законом вирішити
спір.
При цьому суду слід мати на увазі, зокрема, що визначення
штрафних санкцій, застосованих не за порушення податкового
законодавства, сумою податкового зобов'язання саме по собі не може
бути підставою для визнання податкового повідомлення-рішення,
направленого стосовно суми такого зобов'язання, недійсним у
повному обсязі. Разом з тим, визначення такого роду штрафних
санкцій сумою податкового зобов'язання при наявності законних
підстав для їх застосування не відповідає статтям 14 і 15 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, що обумовлює
недійсність податкового повідомлення-рішення у відповідній
частині.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Косівському
районі Iвано-Франківської області задовольнити частково, скасувати
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
21.02.2005р., рішення господарського суду Iвано-Франківської
області від 24.11.20004р., справу направити на новий розгляд до
господарського суду Iвано-Франківської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.