ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
                    I М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И 
     22 лютого 2007 року   м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
     головуючого  Співака В.I.
     суддів:  Білуги С.В.
     Гуріна М.I.
     Загороднього А.Ф.
     Заїки М.М.,
     при секретарі  Міненку I.М.,
     розглянувши  в  попередньому  судовому  засіданні   касаційну
скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного  суду  Рівненської  області
від 20.04.04 року у  справі  за  позовом  ОСОБА_1  до  прокуратури
Рівненської області про стягнення грошового забезпечення, -
 
                       в с т а н о в и л а:
     У  березні  2003  року  ОСОБА_1  звернувся  до   Рівненського
міського суду з позовом до  прокуратури  Рівненської  області  про
стягнення грошового забезпечення.
     Рішенням Рівненського міського суду від 04.09.03 року позовні
вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
     Рішенням апеляційного суду Рівненської області  від  20.04.04
року  апеляційну  скаргу  прокуратури  Рівненської  області   було
задоволено. Рішення Рівненського міського суду від  04.09.04  року
скасовано та постановлено нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено  у
задоволенні позовних вимог.
     У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з  рішенням  суду
апеляційної інстанції, посилаючись  на  допущені  судом  порушення
норм матеріального права, просить скасувати  рішення  Рівненського
міського суду  від  04.09.04  року  та  залишити  в  силі  рішення
Рівненського міського суду від 04.09.03 року.
     Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів  вважає,
що касаційна скарга  ОСОБА_1  задоволенню  не  підлягає,  оскільки
судове  рішення  суду   апеляційної   інстанції   постановлено   з
додержанням норм матеріального права, правова оцінка обставинам  у
справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими і
не  дають  підстав,  які  передбачені  статтями  224-228   Кодексу
адміністративного судочинства України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          для  зміни  чи
скасування судового рішення.
     Відповідно до частини 15  статті  50-1  Закону  України  "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
         прокурорам і слідчим  у  разі  виходу  на
пенсію за вислугою років чи по інвалідності  виплачується  грошова
допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого
обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи  прокурором,  слідчим
прокуратури  чи   на   посадах   у   науково-навчальних   закладах
прокуратури.
     Суд апеляційної інстанції дійшов  вірного  висновку,  що  дія
частини  15  статті  50-1   Закону   України   "Про   прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
         поширюється лише  на  осіб,  які  після  набрання  ним
чинності  продовжують  працювати  і  яким  грошова  допомога  буде
виплачуватися лише за  умови  звільнення  з  посади  з  одночасним
призначенням пенсії.
     Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу  адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та  апеляційної  інстанції
норм  матеріального  та  процесуального  права,  правової   оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати  та
визнавати доведеними обставини, що не  були  доведені  в  судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність  того  чи  іншого
доказу.
     Керуючись статтями  212,  215,  220-1.  223,  224,  230,  231
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія
суддів -
 
                         у х в а л и л а:
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а  рішення
апеляційного суду Рівненської області від 20.04.04 року  у  справі
за  позовом  ОСОБА_1  до  прокуратури  Рівненської   області   про
стягнення грошового забезпечення - без змін.
 
                  Ухвала оскарженню не підлягає.
     Головуючий  В.I. Співак
     судді:  С.В. Білуга
     М.I. Гурін
     А.Ф. Загородній
     М.М. Заїка
     Згідно з оригіналом  суддя  В.I. Співак