ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого
адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
при секретарі : Замезі Ю.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного письмового провадження адміністративну справу № 22
ас - 10\2006 р. за скаргою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду
України у Ленінському районі м. Севастополя на бездіяльність
Пенсійного фонду щодо перерахунку наукової пенсії за касаційною
скаргою управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі
м. Севастополя на постанову апеляційного суду м. Севастополя від
16 лютого 2006 року,
в с т а н о в и л а:
Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.
Севастополя звернулося з касаційною скаргою на постанову
апеляційного суду м. Севастополя від 16 лютого 2006 року у справі
№ 22 ас - 10\2006 р. за скаргою ОСОБА_1 до управління Пенсійного
фонду України у Ленінському районі м. Севастополя на бездіяльність
Пенсійного фонду щодо перерахунку наукової пенсії.
Зазначає, що у січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із
зазначеною скаргою, посилаючись на те, що йому як науковому
працівнику призначена пенсія з вересня 2001 року. З 1 січня 2004
року вступив в дію Закон України "Про внесення змін до Закону
України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1316-15 ) (1316-15)
,
у зв"язку з чим відповідач повинен був перерахувати його пенсію.
Перерахунок пенсії позивачу був проведений, але не з 1 січня 2004
року, а з 21 травня 2004 року, з дати, коли позивач звернувся із
заявою про перерахунок пенсії. Тому позивач просив зобов"язати
відповідача здійснити перерахунок пенсії з 1 січня 2004 року та
стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 6 000 грн. за
моральні страждання та хвилювання, які він зазнав на протязі 9
місяців, а також за понесені витрати.
Постановою місцевого Ленінського районного суду м.
Севастополя від 28 листопада 2005 року в задоволенні позову
ОСОБА_1 було відмовлено.
Постановою апеляційного суду м. Севастополя від 16 лютого
2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково.
Постанову місцевого Ленінського районного суду м. Севастополя від
28 листопада 2005 року скасовано та прийнято нову постанову, якою
позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов"язано
управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.
Севастополя перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 1 січня 2004 року по 20
травня 2004 року відповідно до Закону України "Про внесення змін
до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність"
( 1316-15 ) (1316-15)
від 20 листопада 2003 року. В частині позову ОСОБА_1
про перерахунок пенсії із застосуванням районного коефіцієнту за
роботу в районах Крайньої Півночі, а також стягнення моральної
шкоди та понесених витрат відмовлено.
Вказуючи на допущені, на його думку, судом апеляційної
інстанції неповне з'ясування обставин, які мають значення у
справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що
призвело до неправильного вирішення даного спору, управління
Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя
просить скасувати постановлене судом апеляційної інстанції рішення
та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні
позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.
Севастополя з вересня 2001 року позивачу була призначена пенсія за
віком, як працівнику наукових установ. Після призначення позивачу
пенсії до законодавства України, яке регулює питання пенсійного
забезпечення наукових працівників, були внесені зміни, а тому
управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.
Севастополя ОСОБА_1 була перерахована пенсія згідно вимог Закону
України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову та
науково-технічну діяльність" ( 1316-15 ) (1316-15)
від 20 листопада 2003
року. Проте перерахунок пенсії позивачу був проведений, починаючи
з 21 травня 2004 року, тобто з дня звернення позивача про
перерахунок пенсії до управління Пенсійного фонду України у
Ленінському районі м. Севастополя, а не з 1 січня 2004 року, коли
набули чинності зазначені зміни.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, апеляційний
суд обгрунтовано виходив з того, що відповідно до Закону України
"Про внесення змін до Закону України "Про наукову та
науково-технічну діяльність" ( 1316-15 ) (1316-15)
від 20 листопада 2003
року право на призначення пенсії відповідно до цього Закону
поширюється на всіх осіб, які вийшли на пенсію до набрання
чинності цим Законом, тобто дія Закону поширюється також на
пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена
до набрання чинності цим Законом. У зв"язку з цим, позивач має
право на перерахунок пенсії з 1 січня 2004 року, з дня набуття
чинності зазначеного Закону, а не з дня звернення позивача з
відповідною заявою до управління Пенсійного фонду.
Правильність позиції апеляційного суду стверджується і
пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін
до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність"
( 1316-15 ) (1316-15)
від 20 листопада 2003 року, яким Кабінет Міністрів
України зобов"язано протягом трьох місяців з дня набрання чинності
цим Законом забезпечити проведення перерахунку раніше призначених
пенсій відповідно до вимог цього Закону.
При цьому законодавець не пов"язує проведення перерахунку
раніше призначених пенсій з поданням пенсіонерами до органів
пенсійного забезпечення будь-яких заяв щодо такого перерахунку.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанцій ухвалене
з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами
касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не
спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі
судового рішення відсутні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Згідно з ч.3 ст.210 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами
касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи
процесуального права.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів
порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не
могло призвести до неправильного вирішення справи.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржуване судове рішення постановлено з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги
висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються,
підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст.210, 220, 221, 222, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у
Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення, а
постанову апеляційного суду м. Севастополя від 16 лютого 2006
року - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків,
встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий-суддя: Цуркан М.I.
Судді: Амєлін С.Є.
Гурін М.I.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.