ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В.,
Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі Мельник
I.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського
суду Хмельницької області від 28 жовтня 2004 р. та постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2005
р. по справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до
виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області
про визнання права та зобов'язання надати дозвіл, -
в с т а н о в и л а:
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до
виконавчого комітету Славутської міської ради про визнання права
на майно, а саме визнання права використання однокімнатної
квартири за адресою АДРЕСА_1 на власний розсуд та зобов'язати
виконавчий комітет Славутської міської ради надати дозвіл на
переобладнання вказаної квартири під магазин для реалізації
продовольчих товарів.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28
жовтня 2004 р., яке залишено без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 24 лютого 2005 р., в позові
про зобов'язання виконавчий комітет надати дозвіл на
переобладнання квартири під магазин відмовлено. Провадження у
справі про визнання права використання однокімнатної квартири на
свій власний розсуд припинено.
В обгрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що
Хмельницька облдержадміністрація, розглянувши клопотання
виконавчого комітету Славутської міськради про надання дозволу на
виключення із житлового фонду квартири АДРЕСА_1, яка належить на
праві власності гр-ну ОСОБА_1, не надала дозвіл на виключення із
житлового фонду квартири та не визнала таку квартиру непридатною
для проживання. Вказане рішення органу місцевої влади, як вказав
суд грунтується на нормах матеріального права, які регулюють
спірні правовідносини, на які суд послався у рішенні.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями по справі,
приватний підприємець ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій
просить скасувати прийняті по справі рішення та постановити
нове - про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи стосовно
їх повного та всебічного дослідження і встановлення фактичних
обставин справи та обгрунтованого застосування норм матеріального
права, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав
до її задоволення не знаходить із наступних міркувань.
ОСОБА_1 на підставі договору дарування НОМЕР_1 від 09.01.2003
р. отримав у приватну власність однокімнатну квартиру в АДРЕСА_1
і подав заяву в виконком Славутської міської ради про отримання
дозволу не переобладнання однокімнатної квартири по АДРЕСА_1 під
продовольчий магазин.
Відповідно до рішень Славутської міськради НОМЕР_2 від
28.11.2001 р. "Про надання згоди на безоплатну передачу відомчого
житла та інженерних мереж ВАТ "Славутський руберойдовий завод" у
комунальну власність міста і спеціалізованим організаціям",
НОМЕР_3 від 28.12.2002 р. "Про затвердження акту
прийняття-передачі у комунальну власність міста житлових будинків
по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ВАТ "Славутський руберойдовий завод"
акту приймання-передачі від 12.12.2002 р. будинок по АДРЕСА_1 (в
якому знаходиться квартира), належить до державного житлового
фонду.
Відповідно до ст.6 Житлового кодексу ( 5464-10 ) (5464-10)
УРСР жилі
будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання
громадян, а також для використання у встановленому порядку як
службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у
жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
В ст.7 цього кодексу зазначено, що непридатні для проживання
жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в
інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого
комітету обласної, міської (міста республіканського
підпорядкування) Ради народних депутатів.
Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення
їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих
будинків і жилих приміщень непридатними для проживання
встановлені постановою Ради Міністрів УРСР № 189 ( 189-84-п ) (189-84-п)
від
26.04.1984 р. "Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою
встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та
визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для
проживання" (яка діє на теперішній час), передбачений порядок
обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх
відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих
будинків і жилих приміщень непридатними для проживання.
Після звернення позивача до виконавчого комітету з заявою про
обстеження квартири АДРЕСА_1 була створена комісія, яка склала акт
обстеження з висновком, що квартира відповідає санітарним та
протипожежним нормам. Вказаний акт затверджений рішенням виконкому
від 24.07.03. НОМЕР_4.
Виконавчий комітет звернувся з клопотанням до
облдержадміністрації щодо надання дозволу на виключення з
житлового фонду кв. АДРЕСА_1. Облдержадміністрація, розглянувши
клопотання, не надала дозволу для виведення квартири із житлового
фонду і визнання її непридатною для проживання.
Виходячи із положень норм права, що регулюють дані
правовідносини, колегія суддів погоджується із висновками судів
першої та апеляційної інстанцій, що надання дозволу на
переобладнання приміщення під продовольчий магазин є правом
відповідача, а не обов'язком.
Судом обгрунтовано також зроблений висновок, що ОСОБА_1
отримав дану квартиру у власність не як суб'єкт підприємницької
діяльності, а як фізична особа, а тому провадження у позові про
визнання права використання однокімнатної квартири АДРЕСА_1 в
м.Славута на власний розсуд підставно припинено, оскільки спір не
підлягає вирішенню в господарських судах.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої та
апеляційної інстанцій повно та всебічно досліджені матеріали
справи та встановлені фактичні обставини, яким судом дана належна
правова оцінка та застосовані норми матеріального права, які
регулюють спірні правовідносини. Порушень норм процесуального
законодавства, які призвели або могли б призвести до неправильного
вирішення справи, судами не допущено.
Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області
від 28 жовтня 2004 р. та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 24 лютого 2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як із підстав, у строки та в порядку,
передбаченими ст.ст. 237- 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий В.В. Харченко
Судді Н.В. Васильченко
Л.Я. Гончар
О.О. Кравченко
С.В. Матолич