№К-9115/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Брайка А.I.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився.
відповідача: Барабицької Я.М.
прокурора: Чубенка В.В.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Червонозаводському районі м.Харкова
на рішення Господарського суду Харківської області від
02.03.2005 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 16.06.2005 р.
у справі № А-27/557-03
за позовом Приватного підприємства "Мега Трейд"
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі
м.Харкова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ПП "Мега Трейд" звернулось з позовом, у урахуванням уточнених
вимог, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПI у
Червонозаводському районі м.Харкова від 19.09.2003 р.
№0003262310/0, яким донараховано податок на прибуток та
застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму
2605215,78 грн. та №0003272310/0, яким донараховано податок на
додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції на
загальну суму 1656462,00 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від
02.03.2005 р., залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 16.06.2005 р., позов
задоволено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не допущено
порушень чинного законодавства при веденні бухгалтерського та
податкового обліку власної фінансово-господарської діяльності, що
підтверджується висновками судово-економічної експертизи.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових
рішень та про прийняття нового про відмову в позові з підстав
порушення норм матеріального права.
Свої доводи скаржник обгрунтовує тим, що відповідно до п.4.3
ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
у платників податку відсутнє право доводити
неправомірність здійсненого контролюючим органом нарахування за
непрямими методами.
Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав,
представника у судове засідання суду касаційної інстанції не
направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним
чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено у справі, позивач ПП "Мега Трейд"
зареєстровано за юридичною адресою: м.Харків, вул.Плеханівська,
18, к.631. Згідно пояснень директора готелю "Старт" Драч Р.Ю. за
даною адресою ПП "Мега Трейд" не знаходиться, оскільки строк дії
договору найму приміщення від 28.11.2001 р. №130/11 закінчився
31.12.2002 р., нове місцезнаходження позивача йому невідоме, що
підтверджується довідкою перевірки місцезнаходження ПП "Мега
Трейд" від 11.07.2003 р. №567/23-104/31645756.
Згідно пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, якщо контролюючий орган
не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків у зв'язку з не встановленням фактичного
місцезнаходження підприємства сума податкових зобов'язань платника
податків може бути визначена за непрямими методами.
20.08.2003 р. в.о.начальника ДПI у Червонозаводському районі
м.Харкова було прийнято рішення від 20.08.2003 р. про
застосування непрямих методів визначення сум податкових
зобов'язань з використанням методу розрахунку грошових надходжень,
який базується на визначенні доходів, одержаних платником
податків від провадження господарської діяльності та надходження
коштів на банківські рахунки платника податків, яка
підтверджується банківськими документами відповідно до п.8
Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими
методами, затвердженої постановою КМУ від 27.05.2002 р. № 697
( 697-2002-п ) (697-2002-п)
.
Беручи до уваги, що місцезнаходження позивача не було
встановлено, судова колегія погоджується з висновками судів
попередніх інстанцій про правомірність проведення органом
податкової служби перевірки із застосуванням непрямих методів.
За результатами перевірки складено акт №744/23-104/31645756
від 19.09.2003р., згідно якого позивачу донараховано податок на
прибуток в розмірі 1736810,52 грн., податок на додану вартість в
розмірі 1104308,00 грн.
На підставі акту перевірки 19.09.2003 р. прийняті податкові
повідомлення-рішення №0003262310/0, яким позивачу донараховано
податок на прибуток та застосовані фінансові санкції на загальну
суму 2605215,78 грн. та №0003272310/0, яким позивачу
донарахований податок на додану вартість та застосовані фінансові
санкції на загальну суму 1656462,00 грн.
Відповідно до пп.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, обов'язок доведення
того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у
випадках, визначених пп.4.2 цього пункту, є помилковим,
покладається на платника податків.
На спростування висновків акту перевірки, позивачем надано
документи бухгалтерського та податкового обліку власної
фінансово-господарської діяльності.
У справі проведено судово-економічну експертизу, висновок
якої №3040 від 09.07.2004 р. покладено в основу рішення.
Згідно декларацій про прибуток позивачем ві дображено в
період з 01.01.2002 р. по 31.03.2003 р. скоригований валовий дохід
в загальній сумі 49640,5 тис.грн.
За даними експертного висновку валовий дохід позивача за
період 1 квартал 2002 р. - 1 квартал 2003 р. дорівнює 49732,7
тис.грн.
Таким чином, позивачем в результаті недотримання вимог п.4.1
ст.4, пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
допущено заниження
скоригованого валового доходу на суму 83,8 тис.грн.
Згідно декларацій про прибуток позивачем відображено в період
з 01.01.2002 р. по 31.03.2003 р. валові витрати в розмірі 49694,2
тис.грн.
За даними експертного висновку валові витрати за цей період
становлять 50049,5 тис. грн.
У зв'язку з чим, позивачем в результаті недотримання вимог
п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, допущено
заниження валових витрат на суму 355,3 тис.грн.
Враховуючи дані валового доходу та валових витрат позивач за
результатами своє діяльності має збитки у сумі 9,5 тис.грн. у 2002
р. та в сумі 316,8 тис грн. у 2003р.
За таких обставин висновки акту перевірки в частині
встановлення заниження позивачем податку на прибуток в сумі
1736810,52 грн. внаслідок порушення приписів пп.5.3.9 п.5.3 ст.5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3акону України "Про податок
на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників
податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території
України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за
договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності
на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення
кредиторської заборгованості заставодавця.
Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів
(робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий
період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася
раніше, визначена пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно декларацій по податку на додану вартість позивачем за
перевірений період відображено податкове зобов'язання в загальній
сумі 9932169,00 грн.
За даними експертного висновку податкове зобов'язання
підприємства позивача з податку на додану вартість складає
9946556,00 грн.
Відповідно до пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного період у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг)
вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва
(обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що
підлягають амортизації підтверджених податковими накладними.
Як вбачається з декларацій по податку на додану вартість,
підприємство за досліджуваний період відобразило податковий кредит
в загальній сумі 9990365,00 грн., а згідно експертного висновку,
позивач має право на віднесення до податкового кредиту ПДВ в
загальній сумі 10003237,00 грн.
За таких обставин, експертом зроблено висновок про
недотримання позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3
ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що призвело до заниження в період з
05.12.2001 р. по 01.07.2003 р. податку на додану вартість в сумі
1515,00 грн.
Суди попередніх інстанцій, враховуючи висновки акту
експертизи про непідтвердження наданими на дослідження документами
висновків акту перевірки в частині заниження податку на прибуток в
сумі 1736810,52 грн. та податку на додану вартість в сумі
1104308,00 грн., визнали у зв'язку з цим недійсними спірні
податкові повідомлення-рішення в повному обсязі.
При цьому судами не надана оцінка тій обставині, що згідно
експертного висновку виявлено заниження позивачем зобов'язань з
ПДВ в сумі 1515,00 грн., що не знайшло свого відображення у
судовому рішенні.
Не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних
обставин, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість
для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності
застосування норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені попередніми судовими
інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини
справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для
її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Червонозаводському районі м.Харкова задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від
02.03.2005 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 16.06.2005 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді А.I.Брайко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук О.I.Степашко
Повний текст складено 26.02.2007 р.