ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2007 року К-8501/06
№4/25-05
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Васильченко Н.В.,
Гончар Л.Я.,
Кравченко О.О.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Кулеші А.О.
сторони:
від позивача - Грищенког А.М.
від відповідача - Зікратий А.В.
розглянувши касаційну скаргу Концерну "Укрросметал" на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10
травня 2005 року у справі за позовом Концерну "Укрросметал" до
Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання
недійсними податкових повідомлень - рішень,-
встановила
У січні 2005 року Концерн "Укрросметал" (далі по тексту -
позивач) звернувся до господарського суду Сумської області з
позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі по
тексту - відповідач, ДПI в м. Суми) про визнання недійсним рішення
№0001132306/0/64996 від 29 грудня 2004 року в частині нарахування
штрафних санкцій в сумі 9 442грн. 22к. (з врахуванням уточнень
позовних вимог, викладених в доповненні до позовної заяви
№01/01-740 від 5 березня 2005 року.
Рішенням господарського суду Сумської області від 14 березня
2005 року позов Концерну "Укрросметал" задоволено, визнано
недійсним рішення ДПI у в м. Суми №0001132306/0/64996 від 29
грудня 2004 року в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 9
442грн. 22к.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що контролюючий
орган не довів та не обгрунтував факт порушення позивачем норм
діючого законодавства.
При цьому місцевий господарський суд вказав, що
представництво концерну "Укрросметал" в місті Мінську не
здійснювало підприємницької діяльності, а тому відкриття поточного
рахунку №3021001353003 в білоруських рублях не потребувало
отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
10 травня 2005 року рішення господарського суду Сумської області
від 14 березня 2005 року скасовано та прийнято нове, яким в позові
Концерну "Укрросметал" відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний
господарський суд вказав, що Управлінням Національного банку
України в Сумській області було підтверджено факт порушення
Концерном "Укрросметал" умов Iндивідуальної ліцензії Національного
банку України №144 від 20 листопада 2003 року щодо відкриття та
використання рахунку в білоруських рублях в закордонному банку.
Не погоджуючись з ухваленим апеляційним господарським судом
судовим рішенням, Концерн "Укрросметал" звернувся з касаційною
скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 10 травня 2005 року скасувати та залишити
в силі рішення господарського суду Сумської області від 14 березня
2005 року.
В касаційній скарзі позивач стверджує, що апеляційним
господарським судом невірно застосовано абзац 4 пункту 5 статті 1,
пункт 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему
валютного регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
, оскільки
для представництва, яке не здійснює господарської діяльності,
індивідуальна ліцензія не потрібна, у зв"язку з чим
відповідальність за не отримання ліцензії не повинна
застосовуватись.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія
Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні
фактичні обставини справи.
ДПI в м. Суми проведено позапланову тематичну документальну
перевірку позивача з питань виконання умов окремих Iндивідуальних
ліцензій Національного банку України на відкриття та використання
рахунків в закордонних банках за період з 20.11.03 р. по 01.08.04
р., за результатами якої складено акт перевірки
№82/23-6/30321452/ДСК від 24.12.2004р.
29 грудня 2004 року ДПI в м. Суми, на підставі висновків
вищевказаного акту перевірки, прийнято рішення
№0001132306/0/64996, яким до позивача застосовані штрафні санкції
у розмірі 10 122,22 грн. (9 442,22грн. та 680грн.).
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що підставою
для застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 9 442грн.
22к. став висновок контролюючого органу про порушення позивачем
умов Iндивідуальної ліцензії Національного банку України №144 від
20.11.2003р., а саме: підприємством відкрито два рахунки, в той
час як ліцензією передбачено відкриття тільки одного рахунку в
російських рублях.
Окрім того, контролюючим органом встановлено невідповідність
номерів рахунків, згідно довідок банку-резиденту.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
Концерном "Укрросметал" в місті Мінську (Республіка Білорусь), на
підставі рішення загальних зборів учасників Концерну від
26.08.2003р. (протокол №7), було утворено Представництво без права
юридичної особи.
З метою вивчення Представництвом ринкової інфраструктури та
аналізу попиту на продукцію українського виробника, без здійснення
господарської діяльності, позивачем було отримано індивідуальну
ліцензію Національного банку України на користування рахунком за
межами України.
Концерн "Укрросметал" отримав Iндивідуальну ліцензію НБУ №144
від 20 листопада 2003року на відкриття та використання рахунку (в
російських рублях) в закордонному банку.
2 червня 2004 року, за заявою позивача, до індивідуальної
ліцензії Національного банку України №144 було внесено зміни,
згідно яких позивачу надано дозвіл на відкриття двох рахунків:
№3024001353013 - російські рублі, №3021001353003 - білоруські
рублі.
Листом №08-10/1096 від 18 березня 2004 року Управлінням
Національного банку України в Сумській області ДПI в м. Суми
повідомлено про порушення Концерном "Укрросметал" умов
індивідуальної ліцензії Національного банку України №144 від 20
листопада 2003 року на відкриття та використання рахунку в
закордонному банку та вказано, що згідно звіту щодо руху коштів на
рахунку за лютий 2004 року Концерн "Укрросметал" відкрито два
рахунки , в той час,
коли ліцензією передбачено відкриття тільки одного рахунку.
Як вбачається з акту перевірки, на підставі висновків якого
до позивача застосовані штрафні санкції, підставою для
застосування до позивача штрафних санкцій в спірній частині став
висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог
підпункту "д" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вказав, що
Представництво концерну "Укрросметал" в місті Мінську не
здійснювало підприємницьку діяльність, а тому відкриття поточного
рахунку №3021001353003 в білоруських рублях не потребувало
отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Апеляційний господарський суд, посилаючись на пункт 2.1.
Положення про представництво Концерну "Укрросметал" в Республіці
Бєларусь, яким передбачено, що метою діяльності представництва є
здійснення діяльності від імені та за дорученням Фірми, а
відповідно п. 4 .1. цього ж положення, обов"язками представництва
є організація та контроль поставки продукції Фірми в Республіку
Бєларусь та із неї; організація презентацій продукції фірми та
інше, вказав, що Представництво Концерну "Укрросметал" в
Республіці Білорусь створено з метою здійснення підприємницької
діяльності (як вид господарської діяльності), а відсутність
прибутку у звітності за певний період діяльності ще не свідчить
про нездійснення підприємницької діяльності.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р.
№11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
вказано, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, які мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалені у справі судові рішення вказаним вимогам не
відповідають через наступне.
Підпунктом "д" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"
( 15-93 ) (15-93)
передбачено, що індивідуальної ліцензії потребують,
зокрема, розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за
межами України, за винятком:
відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у
іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;
відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;
відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами,
зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету.
В абзаці четвертому пункту 5 статті 1 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного
контролю" ( 15-93 ) (15-93)
встановлено, що під поняттям "резиденти", в
тому числі, розуміються дипломатичні, консульські, торговельні та
інші офіційні представництва України за кордоном, які мають
імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва
підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють
підприємницької діяльності.
Статтею 3 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі
розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері
суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію
продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру,
що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що
здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів
та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти
підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може
здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна
господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів,
спрямована на створення і підтримання необхідних
матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за
участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим
забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Статтею 42 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна,
систематична, на власний ризик господарська діяльність, що
здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою
досягнення економічних і соціальних результатів та одержання
прибутку.
Отже, для правильного вирішення даного спору необхідним є
встановлення фактичних обставин справи щодо здійснення
Представництвом позивача підприємницької діяльності.
Посилання апеляційного господарського суду на помилковість
висновку суду першої інстанції про те, що згідно п.п. "д" п.4 ст.5
Декрету, індивідуальної ліцензії потребує операція з розміщення
валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за
винятком відкриття рахунку резидентами - філіями та
представництвами підприємств і організацій України за кордоном, що
не здійснюють підприємницької діяльності прямо суперечить
положенням вказаної норми Декрету Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
, а
тому є безпідставним.
Суди першої та апеляційної інстанції, розглядаючи справу,
дійшли протилежних висновків щодо здійснення Представництвом
позивача підприємницької діяльності.
Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що підставою для скасування
судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і
направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм
матеріального чи процесуального права, які призвели або могли
призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути
усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи, що для правильного вирішення даного спору
необхідно встановити, чи була спрямована діяльність Представництва
позивача на досягнення економічних і соціальних результатів та
одержання прибутку, чого попередніми судовими інстанціями
встановлено не було, а, в силу положень статті 220 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, судова колегія Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку про те, що
ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа
має бути направлена на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Концерну "Укрросметал" задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 14 березня
2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 10 травня 2005 року скасувати.
Справу за позовом Концерну "Укрросметал" до Державної
податкової інспекції в місті Суми про визнання недійсними
податкових повідомлень - рішень направити на новий судовий розгляд
до господарського суду Сумської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає крім як з підстав у строки та порядку,
передбаченому ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
судді: