ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2007 року К-8485/06
№Н32/7
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Васильченко Н.В.,
Гончар Л.Я.,
Кравченко О.О.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Кулеші А.О.
сторони:
представники сторін у судове засідання не з"явились, про час
і місце розгляду справи повідомлені належним чином;
розглянувши касаційну скаргу Виконавчої дирекції
Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2005
року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 6 липня 2005 року у справі за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю спільного підприємства "Iбоя" до
Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання
недійсним рішення про застосування штрафних та фінансових санкцій
в розмірі 17 237грн.,-
встановила
У листопаді 2002 року Товариство з обмеженою відповідальністю
спільне підприємство "Iбоя" (далі по тексту - позивач, ТОВ СП
"Iбоя") звернулось до господарського суду Дніпропетровської
області з позовом до Дніпропетровського обласного відділення Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі
по тексту - відповідач, Відділення Фонду) про визнання недійсним
рішення про застосування штрафних та фінансових санкцій в розмірі
17 237грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27
квітня 2005 року визнано недійсним рішення виконавчої дирекції
Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності №094 від 26
.06.2002р. "Про застосування та стягнення штрафних (фінансових)
санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені
за порушення законодавства по загальнообов"язковому державному
соціальному страхуванню".
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 6 липня 2005 року рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 27 квітня 2005 року залишено без
змін.
Ухвалені у справі судові рішення мотивовані тим, що рішення
№094 від 26.06.2002 року Дніпропетровського обласного відділення
Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
прийнято з порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ СП
"Iбоя", встановлені вказаним рішенням обставини не відповідають в
повному обсязі фактичним обставинам справи.
Відповідач, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими
рішеннями, звернувся з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 6 липня 2005 року.
В касаційній скарзі відповідач, серед іншого, стверджує, що
проведеною у справі експертизою підтверджено, що факт заниження
ТОВ СП "Iбоя" фактичних витрат на оплату праці найманих
працівників мав місце.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія
Вищого адміністративного суду України встановила наступне.
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні
фактичні обставини справи.
З 7 по 10 червня 2002 року Відділенням Фонду проведено
документальну перевірку позивача з питань нарахування,
перерахування та використання коштів Фонду соціального страхування
з тимчасової втрати працездатності, якою виявлено порушення Закону
України №2213 "Про розмір внесків на деякі види
загальнообов'язкового державного соціального страхування"
( 2213-14 ) (2213-14)
від 11.01.2001р. та ст. 7, п. 1 ст. 47 Закону України
№2240 від 18.01.01р. "Про загальнообов"язкове державне соціальне
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності"
( 2240-14 ) (2240-14)
.
26 червня 2002 року заступником директора виконавчої дирекції
Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності, згідно висновків
проведеної перевірки, прийнято рішення №094 "Про застосування та
стягнення сум штрафних санкцій, неправомірних
витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення ТОВ СП
"Iбоя" законодавства", яким до позивача застосовані штрафні
санкції у загальному розмірі 17 237грн:
- донараховано внесків - 269,00 грн.;
- накладено штраф за зниження фонду оплати праці в сумі
14544,00 грн.;
- не прийнято до заліку витрати на суму 1616,00 грн.;
- накладено штраф - 808,00 гривен.
Задовольняючи позов та визнаючи спірне рішення недійсним,
суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що
проведеною у справі судовою експертизою не підтверджено висновки
контролюючого органу щодо застосування до позивача штрафних
санкцій у повному обсязі.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р.
№11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
вказано, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, які мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалені у справі судові рішення вказаним вимогам не
відповідають.
Так, згідно висновків судової експертизи, призначеної у
справі, підтверджується заниження позивачем фонду оплати праці на
суму 9 703,92грн., експертом розраховано недоїмку позивача в сумі
255,56грн., тобто підтверджено факт порушення позивачем вимог
законодавств України.
Статтею 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за правилами якого спір
розглядався судами першої та апеляційної інстанції, встановлено,
що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що обставини
справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування.
Статтею 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що для
роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського
спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає
судову експертизу.
Статтею 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що висновок
судового експерта повинен містити докладний опис проведених
досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані
відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок
подається господарському суду в письмовій формі, і копія його
надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи
встановлюються обставини, що мають значення для правильного
вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були
поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо
цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти
висновку судового експерта господарський суд може призначити
додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд
може призначити повторну судову експертизу і доручити її
проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта
для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється
господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього
Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта
повинно бути мотивованим у рішенні.
Статтею 81 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що для
з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують
спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла
тощо, суд може призначити експертизу.
Відповідно до положень статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,
що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь
встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і
обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або
заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Отже, відповідно до вимог процесуального законодавства, суди
першої та апеляційної інстанції, встановивши факт порушення
позивачем вимог законодавства, мали встановити всі обставини
справи в їх сукупності та вирішити спір у відповідності до вимог
Закону.
В даному випадку, встановивши, що контролюючий орган частково
неправомірно застосував штрафні санкції, суди мали визнати
недійсним спірне рішення у відповідній частині.
У випадку, якщо встановлення дійсної суми заниження позивачем
фонду оплати праці потребує спеціальних знань, а висновок експерта
неповно розкриває суть поставлених питань, суд мав призначити
додаткову судову експертизу, та, при необхідності, міг призначити
повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому
судовому експерту.
Оскільки попередніми судовими інстанціями встановлено факт
порушення позивачем вимог законодавства при розрахунку фонду
оплати праці, а спірне рішення скасовано в повному обсязі, що може
призвести до неправильного вирішення спору, судова колегія Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку про те, що
ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа
має бути направлена на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Виконавчої дирекції Дніпропетровського
обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27
квітня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 6 липня 2005 року скасувати.
Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
спільного підприємства "Iбоя" до Дніпропетровського обласного
відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності про визнання недійсним рішення про застосування
штрафних та фінансових санкцій в розмірі 17 237грн. направити на
новий судовий розгляд до господарського суду Дніпропетровської
області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає крім як з підстав у строки та порядку,
передбаченому ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
судді: