К/скарга №К-7480/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого судді Ланченко Л.В.
суддів Брайка А.I.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: Біленко Н.О. Різниченко Л.Л.
відповідача 1: Кожушка С.В., Тарасова О.В.
відповідача 2: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м.Полтава
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 06.07.2005р.
у справі №12/348
за позовом Державної податкової інспекції у м.Полтава
до 1. Приватної фірми "Сан Спрінг"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсервіс" Лтд
про визнання угоди недійсною, -
ВСТАНОВИВ:
ДПI у м.Полтава звернулась до суду з позовом до ПП "Сан
Спрінг" та ТОВ "Укрсервіс" ЛТД про визнання недійним укладеного
ними договору купівлі-продажу №1 від 12.08.2003 р., на підставі
ст.49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі порушили
пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки згідно пп.5.1.7 п.5.1 ст.5
цього Закону операції з продажу лікарських засобів та виробів
медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому
законодавством порядку, звільнені від оподаткування, а сплав
"Вірон-99", який є предметом спірного договору, є виробом
медичного призначення.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від
11.02.2005 р. позов задоволено частково, визнано недійсним договір
купівлі-продажу №1 від 12.08.2003 р. в частині включення до ціни
товару суми ПДВ 6693468324 грн., в решті позову відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 06.07.2005 р. рішення Господарського суду
Полтавської області від 11.02.2005 р. змінено, в позові відмовлено
повністю.
Постанова мотивована тим, що позивачем на надано доказів у
чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і
суспільства мета укладення оспорюваного договору, а також доказів
вини сторін у формі умислу. Крім того місцевим господарським судом
під час вирішення даного спору не застосовано правових наслідків,
передбачених ст.49 ЦК УРСРЮ ( 1540-06 ) (1540-06)
що є самостійною підставою
для зміни судового рішення.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду
апеляційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого
господарського суду, з підстав неправильного застосування норм
матеріального права.
Доводи скарги обгрунтовані порушенням судом апеляційної
інстанції при прийнятті рішення положень ст.49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
. В додаткових поясненнях до касаційної скарги позивач
зазначає, що розрахунки з постачальником за спірною угодою
частково проведено шляхом видачі простих векселів на загальну суму
6625134,64 грн., які до цього часу до оплати ПФ "Сан Спрінг" не
пред'явлені.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його
представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив
касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду
апеляційної інстанції - без змін.
Відповідач-2 представників у судове засідання касаційної
інстанції не направив, про час та місце розгляду справи
повідомлявся за адресою наявною в матеріалах справи, судова
повістка повернена за спливом терміну зберігання, що
підтверджується поштовим повідомленням. Справу розглянуто
відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено у справі 12.08.2003 р. між ПП "Сан Спрінг"
(покупець) та ТОВ "Укрсервіс" (продавець) укладено договір
купівлі-продажу №1, предметом якого був товар, а саме сплав
металу "Вірон 99" (сплав нікелю) виробництва "BEGO Bremer
Goldshlagerey Wіlh. Herbst GmbH&Co" (Німеччина), у вигляді
зігнутих циліндрів діаметром від 1 до 4 мм. Та довжиною від 3 до 6
мм. у кількості 12 тон по ціні 3346734,12 грн. за тону, у т.ч.
ПДВ 557789,02 грн.
Загальна сума договору складає 40160809,44 грн., у т.ч. ПДВ -
6693468,24 грн.
Факт передачі товару підтверджується актом приймання-передачі
від 12.08.2003 р., податковою накладною №1 від 12.08.2003 р.
Розрахунки за поставлений товар проведені у безготівковій
формі, шляхом перерахування позивачем коштів на розр ахунковий
рахунок ТОВ "Укрсервіс", згідно платіжних доручень на загальну
суму 40105809,36 грн.
В подальшому позивачем сплав металу "Вірон 99" експортовано
ТОВ "Супер Техфлеш" згідно умов зовнішньоекономічного контракту
№18 від 06.08.2003 р., що підтверджується ВМД №50400/3/300946.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково,
виходив з того, що сторонами договору умисно завищено ціну товару
на суму неправомірно нарахованого податку на додану вартість,
оскільки сплав металу "Вірон 99" є виробом медичного призначення і
звільнений від оподаткування, а відтак договір в частині
визначення ціни товару з урахуванням суми ПДВ суперечить інтересам
держави і суспільства.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого
господарського суду, та відмовляючи в позові виходив з того, що
правомірність зменшення контролюючим органом ПП "Сан Спрінг"
від'ємного значення суми ПДВ не є предметом розгляду даного спору
і може бути розглянуте в окремому судовому провадженні, позивачем
не надано доказів у чому конкретно полягала завідомо суперечна
інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного
договору, а також доказів вини сторін у формі умислу.
Крім того, за змістом ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам
соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди
залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від
виконання угоди - обома сторонами чи однією. Незастосування
місцевим господарським судом при вирішеної спору правових
наслідків, передбачених ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є самостійною
підставою для зміни судового рішення.
Правильно перевіряючи дійсність оспорюваної угоди стосовно
її відповідності вказаній статті, як такій, що визначена позивачем
матеріально-правовою підставою позову та діючій на момент
укладення угоди, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на
те, що Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
, який набрав чинності з
01.01.2004 р., не містить таких публічно-правових наслідків
укладення недійсної угоди, які були встановлені ст.49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
За змістом ч.2 ст.5 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, кодекс має
зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує
відповідальність особи.
З огляду на зазначене, застосування судом при вирішенні спору
публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на
момент укладення оспорюваної угоди, але відсутніх в Цивільному
кодексі України ( 435-15 ) (435-15)
на момент звернення з позовом та
ухвалення судових рішень, є помилковим.
Наведені порушення норм матеріального права призвели до
прийняття неправильних судових рішень та в силу положень ст.220
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не можуть бути усунені судом касаційної
інстанції, у зв'язку з чим постановлені у справі судові рішення
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини
справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для
її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
А також, слід мати на увазі, що з 01.01.2004 р.
публічно-правові санкції визнання недійсною угоди, укладеної з
метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а саме:
стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за
угодою - із сфери цивільно-правового регулювання перенесені у
сферу господарсько-правового регулювання. Ст.208 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
за предметом регулювання та
встановленими наслідками співпадає зі ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
разом з тим її застосування судом при вирішенні спору можливе лише
в разі посилання позивача як на матеріально-правову підставу
позовних вимог в частині стягнення з відповідачів відповідних
грошових сум.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтава
задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 06.07.2005 р. та рішення Господарського суду Полтавської
області від 11.02.2005 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути
оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами
протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді А.I.Брайко О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст складено 26.02.2007 р.