ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
     У Х В А Л А
                    I М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
                  21 лютого 2007 року    м. Київ
     Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
     суддів :  Бутенка В.I. (доповідач),
     Лиски Т.О.,
     Сороки М.О.,
     Панченка О.I.,
     Штульмана I.В.,
     розглянувши  в  порядку  письмового  касаційного  провадження
адміністративну справу за скаргою виконуючого обов'язки начальника
управління  Державного   казначейства   у   Житомирської   області
Борецького Франца Домініковича на дії начальника Відділу державної
виконавчої служби Корольовського районного управління  юстиції  м.
Житомира  Пилипчука  Петра  Пилиповича  та  державного   виконавця
Татуревич Ганни Святославівни, -
                      в с т а н о в и л а :
     В листопаді 2003 року Борецький Ф.Д.  звернувся  до  суду  із
вказаною скаргою.
     В обгрунтування  своїх  вимог  зазначав,  що  постановою  від
07.11.2003 року державного виконавця ВДВС  Корольовського  РУЮ  м.
Житомира, затвердженою начальником  Відділу  державної  виконавчої
служби, на нього було  накладено  штраф  у  розмірі  170  грн.  за
невиконання вимог державного виконавця, яке полягало  у поверненні
постанов про накладення арешту на рахунки  боржників  -  державних
установ.
     Вважав вказану постанову незаконною, оскільки  в  направлених
на адресу управління Державного казначейства постановах про  арешт
коштів не було зазначено економічної сутності сум  стягнень,  крім
того, бланки цих документів не мали захисних знаків.
     Враховуючи викладене, просив визнати дії суб'єктів оскарження
щодо  накладення  адміністративного  стягнення  неправомірними  та
скасувати постанову від 07.11.2003 року про  накладення  штрафу  у
розмірі 170 грн.
     Рішенням Корольовського районного суду  м.  Житомира  від  09
лютого 2004 року, залишеним без  змін  ухвалою  апеляційного  суду
Житомирської області від 14 квітня 2004 року, скаргу задоволено.
     Не погоджуючись із  вказаними  судовими  рішеннями,  Пилипчук
П.П. та . Татуревич Г.С. подали касаційну скаргу, в  якій  просять
їх скасувати та постановити нове рішення  про  відмову  Борецькому
Ф.Д. у задоволенні скарги.
     Колегія суддів вважає, що  касаційна  скарга  задоволенню  не
підлягає з наступних підстав.
     Як було встановлено судами, штраф  в  розмірі  170  грн.  був
накладений на Борецького  Ф.Д.  за  невиконання  вимог  державного
виконавця, яке полягало   у  поверненні  постанов  про  накладення
арешту на рахунки боржників - державних установ в зв'язку  з  тим,
що у направлених  на  адресу  управління  Державного  казначейства
 згаданих постановах не було зазначено  економічної  сутності  сум
стягнень, крім  того,  бланки  цих  документів  не  мали  захисних
знаків.
     Судами  зроблений  правильний   висновок   про   незаконність
накладення штрафу на Борецького  Ф.Д.,  оскільки  останній  в  цих
своїх діях керувався вимогами роз'яснень  Державного  казначейства
України № 02-06/2-75 від 04.01.2002 року щодо  виконання  органами
ДКУ постанов органів виконавчої служби  стосовно  арешту  грошових
коштів, п.п. 1.7.4,  1.7.2 "Iнструкції про  проведення  виконавчих
дій",  а  тому  в  його  діях  відсутній  склад  адміністративного
правопорушення.
     Враховуючи  викладене,  колегія  суддів  вважає,  що   судами
прийняті законні і обгрунтовані рішення, під час  розгляду  справи
порушень норм матеріального чи процесуального права ними  допущено
не було.
     Доводи  касаційної  скарги  зроблених  судами  висновків   не
спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися
без змін.
     Керуючись  ст.ст.  220,  221,  222,  223,   230  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів, -
 
                        у х в а л и л а :
     Касаційну  скаргу  начальника  Відділу  державної  виконавчої
служби Корольовського районного  управління  юстиції  м.  Житомира
Пилипчука Петра Пилиповича та державного виконавця Татуревич Ганни
Святославівни залишити без задоволення, а  рішення  Корольовського
районного суду м. Житомира від  09  лютого  2004  року  та  ухвалу
апеляційного суду Житомирської області від 14 квітня 2004 року без
змін.
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.
     Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
          рішення  суду
касаційної  інстанції  може  бути  оскаржено  до  Верховного  Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного  місяця  з
дня відкриття таких обставин.
     С у д д і :