ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I. (доповідач),
Горбатюка С.А.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження
адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на
неправомірні дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої
служби Шевченківського районного управління юстиції в місті
Києві, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із
вказаною скаргою.
У скарзі просили визнати неправомірними дії начальника та
державних виконавців ВДВС Шевченківського районного управління
юстиції в місті Києві при виконанні судових рішень по виконавчим
листам від 17.06.1999 року, 28.04.1999 року, 11.09.2000 року
виданих Радянським районним судом міста Києва та зобов'язати ВДВС
Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві, як
правонаступника ВДВС Радянського РУЮ м. Києва, виконати належним
чином судові рішення, надати копії постанов по виконавчим
провадженням, скасувати постанову про накладення арешту на майно
боржника.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18
листопада 2003 року в задоволенні скарги відмовлено.
Ухвалою цього ж суду від 24 грудня 2003 року апеляційна
скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного
суду міста Києва від 18 листопада 2003 року залишена без руху.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 19 лютого 2004 року
рішення районного суду від 18 листопада 2003 року залишено без
змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1
подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати.
При цьому в скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судами
норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24
березня 2004 року ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті касаційної скарги
в частині оскарження ухвали цього ж суду від 24.12.2003 року, так
як ця ухвала не була предметом розгляду суду апеляційної
інстанції.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Як було встановлено судами, на виконанні ВДВС Радянського РУЮ
м. Києва на протязі 2000-2001 року перебували виконавчі
провадження про виселення ОСОБА_2, про зобов'язання з ОСОБА_3 на
користь ОСОБА_2, про стягнення з ОСОБА_2 боргу в розмірі 16642
грн.
Також було встановлено, що після ліквідації в подальшому ВДВС
Радянського РУЮ м. Києва зазначені виконавчі провадження до ВДВС
Шевченківського РУЮ в місті Києві не передавались і в архіві ДВС
не значаться, в зв'язку з чим суди дійшли обгрунтованого висновку
про відмову в цій частині у задоволенні скарги.
Правомірно відмовлено у задоволенні скарги і в частині
оскарження дій при виконанні рішення суду про виселення ОСОБА_3 з
кв. АДРЕСА_1, оскільки боржник в цій квартирі не проживав і тому
державним виконавцем у відповідності із ст. 37 Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
було винесено постанову про
закінчення виконавчого провадження.
Крім того, судами обгрунтовано визнано, що по виконавчим
листам від 17.06.1999 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_2 85,50 грн., що надійшла для виконання 20.09.2002 року, від
13.01.2000 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 21,40
грн., який надійшов 11.11.2002 року, від 23.10.2002 року про
стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 51 грн., який надійшов
11.11.2002 року, державним виконавцем правомірно винесені
постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки ним
встановлено, що боржник проживає за іншою адресою, та зазначені
виконавчі провадження направлені по територіальності до ВДВС
Деснянського РУЮ м. Києва.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами
прийняті законні і обгрунтовані рішення, під час розгляду справи
порушень норм матеріального чи процесуального права ними допущено
не було.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не
спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися
без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2003
року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 19 лютого 2004
року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :