ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2005 року у справі за
позовною заявою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій посадових
осіб Міністерства внутрішніх справ України, -
встановила:
В листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із
зазначеним позовом, в якому вказувала, що здійснюючи за
довіреністю управління житловою площею ОСОБА_2, вона звернулась до
суду з позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Судами різних інстанцій її позов було задоволено та видано
виконавчі листи. Проте під час виконання рішення Печерського
районного суду м. Києва від 05.08.1994 р., постановленого по даній
справі, дільничний інспектор міліції Печерського району
Безсмертних М.М. відмовився взяти участь у виконанні рішення суду.
Крім цього, вказувала ще на ряд порушень з боку дільничного
інспектора, та просила міністра МВС України порушити кримінальну
справу відносно Безсмертного М.М.
Начальником управління адміністративної служби міліції
заявниці було надано відповідь, з якою ОСОБА_1 не погодилась, у
зв'язку з чим просила суд визнати дії МВС України та міністра МВС
України неправомірними й такими, що порушують Конституцію України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 15
лютого 2005 року ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті зазначеної
позовної заяви з тих підстав, що її подано особою, яка не має
повноважень на ведення справи.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2005 року
вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм
матеріального права та неповноту дослідження доказів, просила
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2005 року
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної
інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 2201 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ухвалюючи рішення про відмову в прийнятті позову, судом
першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до суду в
інтересах ОСОБА_2, проте документу про підтвердження своїх
повноважень на представництво інтересів іншої особи не надала.
Відповідно до п.9 ст. 136 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року,
чинного на момент розгляду справи, суддя відмовляє в прийнятті
заяви, якщо заву від імені заінтересованої особи подано особою,
яка не має повноважень на ведення справи.
Виходячи з положень наведеної статті, суд апеляційної
інстанції обгрунтовано погодився з висновками районного суду про
те, що заявниця не мала повноважень на звернення до суду в
інтересах ОСОБА_2 і вірно залишив ухвалу районного суду без змін.
При встановленні наведених фактів судом не порушено норм
матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2005 року - залишити без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя