ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого - судді - Бутенка В.I.,
суддів : Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну
справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вишгородського районного
суду Київської області про надання інформації, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із
вказаним позовом, в обгрунтування якого зазначали, що у вересні
2003 року вони подали до Вишгородського районного суду заяву про
забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_1 до садівницького товариства "Лісова поляна" про
захист прав споживачів, проте суд, незважаючи на їх неодноразові
звернення, не надає їм копію ухвали щодо забезпечення позову.
Вважали, що такими діями суд порушує їх права, передбачені ст. 99
ЦПК України (в редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року), та ст. 32 Закону
України "Про інформацію" ( 2657-12 ) (2657-12)
.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 лютого
2004 року відмовлено у прийнятті позовної заяви з тих підстав, що
вона не підлягає розгляду у судах, оскільки позивачі фактично
оскаржують процесуальні дії суду.
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, в якій просять її скасувати та
направити справу на новий судовий розгляд.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в прийнятті позову, суд виходив з того, що
порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним
процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії
суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам
спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду,
судовий розгляд справ у першій інстанції, в апеляційному і
касаційному порядку та прийняття по них судових рішень, належить
до сфери правосуддя, і можуть бути оскаржені лише в судовому
порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Пред'явлення позову до іншого суду першої інстанції з питань
оскарження актів і дій суддів або судів, які стосуються
правосуддя, неможливий.
При цьому суд посилався на положення ст.ст. 126, 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, згідно яких судді при
здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону і що
вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, а також на ст.
55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та викладені Верховним
Судом України в п.п. 1,4 постанови Пленуму "Про практику розгляду
судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів
місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у
сфері управлінської діяльності, які порушують права і свободи
громадян" роз'яснення про те, що до суду можуть бути оскаржені
лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб
органів судової влади, які належать до сфери управлінської
діяльності.
Підсумовуючи наведене, суд зробив висновок, що ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 оскаржують процесуальні дії судді, а тому в прийнятті
позовної заяви їм слід відмовити.
Разом з тим, з матеріалів справи видно, що суд встановив
повно всі фактичні обставини спору, правильно прокоментував норми
матеріального та процесуального права, але застосував їх в даному
конкретному випадку помилково, що призвело до постановлення
незаконного судового рішення.
Так, заявники подали позовну заяву у січні 2004 року, тобто в
період дії ЦПК України (в редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року).
Згідно із ст.ст. 99, 290, 291, 320 цього Кодексу особи, які
беруть участь у справі, мають відповідні процесуальні права, в
тому числі право на оскарження процесуальних рішень, дій або
бездіяльності суду як окремо, так і одночасно з оскарженням
рішення суду у справі в передбаченому цими нормами закону порядку.
Слід теж зазначити, що рішення, дії чи бездіяльність
посадових та службових осіб суду, які шляхом неналежної
організації руху справи поза межами судового засідання створюють
перешкоди щодо реалізації процесуальних прав особам, які беруть
участь у справі, можуть бути оскаржені до суду. На час вчинення
судом даної процесуальної дії таке оскарження відбувалось в
порядку цивільного, а після вступу в дію КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
в порядку адміністративного судочинства.
Iз позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що вони
оскаржують позапроцесуальні дії судді, які полягали у ненаданні
копії судового рішення, а тому безспірних підстав для відмови в
прийнятті її скарги у суду не було.
Слід також зазначити, що Кодексом адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
не визначена підсудність справ, в
яких стороною виступає суд або суддя як орган державної влади.
При цьому ст. 18, 19 цього Кодексу встановлено право вибору
позивачем адміністративного суду, який розглядатиме справу, у разі
невизначеності цим Кодексом територіальної чи предметної
підсудності.
В зв'язку з наведеним, оскаржувана ухвала підлягає
скасуванню, а справа направленню до того ж суду для вирішення
питання про прийняття позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 227, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 лютого 2004
року скасувати, а справу направити до того ж суду для вирішення
питання про прийняття позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :