ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Кіровського міського суду міста Кіровограда від 01 квітня 2003
року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 02
вересня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління
Державтоінспекції в Кіровоградській області та МРЕВ м. Кіровограда
УДАI УМВС України в Кіровоградській області про визнання
встановленого порядку оплати при реєстрації автотранспорту у МРЕВ
м. Кіровограда УДАI УМВС України в Кіровоградській області
незаконним, правоустановчих актів недійсними та стягнення
матеріальних збитків і моральної шкоди, -
встановила:
В грудні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, в якому вказував, що під час реєстрації у МРЕВ м.
Кіровограда придбаного ним транспортного засобу йому прийшлося
понести витрати, без сплати яких, як йому стало відомо, неможливо
здійснити реєстрацію автомобіля.
Не погоджуючись із діями відповідача, заявник просив суд
визнати неправомірним встановлений порядок збору платежів при
здійсненні реєстрації транспортних засобів, визнати недійсними
відомчі акти, якими регулюються порядок і розміри платежів під час
проведення реєстрації та зобов'язати відповідні органи скасувати
їх, стягнути з відповідача фактично понесені витрати при
реєстрації власного автомобіля, витрати за юридичні послуги і
моральну шкоду.
Рішенням Кіровського міського суду міста Кіровограда від 01
квітня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Кіровоградської області від 02 вересня 2003 року, у задоволенні
скарги ОСОБА_1 було відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, норм матеріального та
процесуального права, просив вказані судові рішення скасувати.
В доповненні до касаційної скарги ОСОБА_1 просить відмінити
вимогу районного суду про сплату державного мита за подачу
касаційної скарги, як незаконно стягнутого, та повернути його.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про дорожній рух"
( 3353-12 ) (3353-12)
, державне управління у сфері дорожнього руху та його
безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами
виконавчої влади і місцевого самоврядування та спеціально
уповноваженими на те органами.
Виходячи з положень зазначеної статті та статті 52 названого
Закону суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те,
що відповідачі по справі є спеціально уповноваженими органами
державного управління у сфері дорожнього руху.
Вірним також є висновок суду про те, що транспортний засіб є
джерелом підвищеної небезпеки, а тому законодавцем були визначені
спеціальні правила обліку та користування ним, дотримання яких
відповідно до п.3 Правил державної реєстрації та обліку
автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих
на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей,
причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. N1388 ( 1388-98-п ) (1388-98-п)
спрямовано для забезпечення контролю за відповідністю конструкції
та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні
вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням вимог
законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших
обов'язкових платежів, використання транспортних засобів в умовах
воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх
обліку та попередження протиправних дій щодо них.
Відповідно до ст. 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає
постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Аналіз зазначеної норми Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
разом з положеннями Закону України "Про дорожній рух" ( 3353-12 ) (3353-12)
дає підстави зробити висновок про безпідставність тверджень
позивача про неприпустимість застосування підзаконних нормативних
актів при визначенні розміру платежів під час проведення
реєстрації транспортних засобів, на що також вірно вказує у своїй
ухвалі колегія суддів апеляційного суду.
Iнші доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не
спростовують та до уваги взятими бути не можуть.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і
процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
підстави для їх обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230,
231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а
рішення Кіровського міського суду міста Кіровограда від 01 квітня
2003 року й ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від
02 вересня 2003 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя