ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого - судді - Бутенка В.I.,
суддів : Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження
адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1до
Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання
недійсним рішення, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2005 року ПП ОСОБА_1 звернулась до господарського
суду із вказаним позовом.
В обгрунтування своїх вимог зазначала, що з 15 по 28 лютого
2005 року з перервою у роботі з 16 по 21 лютого 2005 року
посадовими особами ДПI у м. Харцизьку була проведена комплексна
планова документальна перевірка дотримання нею вимог податкового
законодавства за період з 01.10.2001 р. по 31.12.2003 р. та інших
податках і зборах за період з 01.10.2001 р. по 30.09.2004 р.
За результатами перевірки було складено акт перевірки від
28.02.2005 р. за № НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено, що за перевіряємий період ПП ОСОБА_1.
у порушення ч.б статті 15 Закону України № 481/95-ВР від
19.12.1995 р. "Про державне регулювання виробництва та обігу
спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
здійснювалась роздрібна торгівля
алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій
з 14.07.2003 р. по 23.07.2003 р. за адресою АДРЕСА_1 а саме:
реалізовано 14 пляшок алкогольних напоїв на суму 118грн 00коп та
10 пачок цигарок на суму 19грн 00коп. Ці порушення встановлені за
даними книги обліку розрахункових операцій та щоденних фіскальних
звітів за липень 2003 року.
На підставі акту перевірки ДПI у м. Харцизьку було прийняте
рішення від 01.03.2005 р. № НОМЕР_2 про застосування фінансових
санкцій, яким згідно з абзацом п'ятим частини другої статті 17
Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 р. "Про державне
регулювання виробництва та обігу спирту етилового коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
до ПП ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу за
роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без
наявності ліцензій за період з 14.07.2003 р. по 23.07.2003 р. у
розмірі 3400грн 00коп.
Позивачка вважала, що це рішення прийняте з порушенням вимог
ст.ст. 238, 250 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
оскільки сплив передбачений цим Кодексом строк для застосування
адміністративно-господарських санкцій.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13 червня
2005 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 18 липня 2005 року, у задоволенні позову
відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ПП ОСОБА_1
подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити
нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами як першої, так і апеляційної інстанцій було повно
встановлено фактичні обставини справи, проте неправильно
застосовано норми матеріального права, що призвело до
неправильного вирішення даного спору.
Так, судами встановлено, що ПП ОСОБА_1 в період з 14 по 23
липня 2003 року було вчинено порушення вимог ч.6 статті 15 Закону
України № 481/95-ВР від 19.12.1995 р. "Про державне регулювання
виробництва та обігу спирту етилового коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, а саме
здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями та
тютюновими виробами без наявності ліцензій.
З 15 по 28 лютого 2005 року з перервою у роботі з 16 по 21
лютого 2005 року посадовими особами ДПI у м. Харцизьку була
проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання
нею вимог податкового законодавства за період з 01.10.2001 року по
31.12.2003 року та інших податках і зборах за період з 01.10.2001
року по 30.09.2004 року.
За результатами перевірки було складено акт перевірки від
28.02.2005 року за № НОМЕР_1.
На підставі акту перевірки ДПI у м. Харцизьку було прийняте
рішення від 01 березня 2005 року № НОМЕР_2 про застосування
фінансових санкцій, яким згідно з абзацом п'ятим частини другої
статті 17 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 року "Про
державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
до ПП ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції у
вигляді штрафу за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та
тютюновими виробами без наявності ліцензій за період з 14.07.2003
року по 23.07.2003 року у розмірі 3400грн 00коп.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції
виходив з того, що факт порушення вимог ч.6 статті 15 Закону
України № 481/95-ВР від 19.12.1995 р. "Про державне регулювання
виробництва та обігу спирту етилового коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
встановлений і не спростований сторонами, а також тим, що строк
застосування штрафу згідно з цим Законом не пропущений.
Цей висновок є необгрунтованим та спростовується як
матеріалами справи, так положеннями Глави 27 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Так, ст. 250 цього Кодексу встановлено, що
адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до
суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення
порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим
суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Між тим, з матеріалів справи видно, що ПП ОСОБА_1 здійснювала
торгівлю алкогольними і тютюновими виробами без відповідних
ліцензій з 14.07.2003 року по 23.07.2003 року, виявлено це
порушення 15 лютого 2005 року, а адміністративно-господарські
санкції у вигляді штрафу до неї застосовано лише 01 березня 2005
року, тобто через один рік і сім місяців з дня порушення
позивачкою правил здійснення господарської діяльності.
Не звернув на це уваги і суд апеляційної інстанції.
Крім того, апеляційним судом зроблений висновок про те, що
застосування штрафу відповідно до Закону України № 481/95-ВР
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
від 19.12.1995 року взагалі не є
адміністративно-господарською санкцією, що є юридично
неспроможним.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, за порушення встановлених законодавчими актами правил
здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання
можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади
або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські
санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового
характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта
господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок
їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими
актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути
встановлені виключно законами
Згідно із ст. 239 цього ж Кодексу встановлені види
адміністративно-господарських санкцій, які органи державної влади
та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень
та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до
суб'єктів господарювання і, в тому числі, до них віднесено
адміністративно-господарський штраф.
Адміністративно-господарським штрафом, відповідно до ст. 241
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, є грошова сума, що
сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у
разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської
діяльності.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується
штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що
регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено
правопорушення.
Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у
визначених законом випадках одночасно з іншими
адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею
239 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм, застосування
штрафу за порушення вимог Закону України № 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
від 19.12.1995 р. є адміністративно-господарською санкцією.
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що положення ст.
250 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
не поширюється на відносини, що виникли
до набрання чинності цим Кодексом також не відповідають вимогам
закону.
Слід зазначити, що самим Законом України № 481/95-ВР від
19.12.1995 року "Про державне регулювання виробництва та обігу
спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
не встановлено строків
застосування до суб'єктів господарювання штрафу за порушення вимог
цього Закону.
Такі строки встановлюються іншими законодавчими актами, і,
зокрема, ст. 250 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, Положення Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
щодо відповідальності за порушення правил
здійснення господарської діяльності, а також за порушення
господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення
були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім
випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була
встановлена інша відповідальність договором, укладеним до
зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.
Положення Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
щодо
відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього
пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями
цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських
відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують
відповідальність за вказані порушення.
Враховуючи те, що ГК України ( 436-15 ) (436-15)
було встановлено
строки застосування адміністративно-господарських санкцій, які
були пропущені відповідачем, що позбавляє можливості їх
застосування до позивача, положення ст. 250 цього Кодексу у цьому
випадку поширюють свою дію на правовідносини, які виникли у
справі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судами першої та
апеляційної інстанцій було повно і правильно встановлено обставини
справи, проте порушено норми матеріального та процесуального
права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, що
відповідно до ст. 229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для їх
скасування та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 13 червня
2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 18 липня 2005 року скасувати.
Позов приватного підприємця ОСОБА_1задовольнити.
Рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку
Донецької області від 01 березня 2005 року № НОМЕР_2 про
застосування фінансових санкцій скасувати.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :