ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Бутенка В.I.,
Сороки М.О. (доповідача),
Штульмана I.В.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за позовом СП "Мікро Мет" до державної
податкової інспекції у м. Житомирі (далі - ОДПI) та управління
державного казначейства України в Житомирській області (далі -
УДК) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
встановила:
СП "Мікро Мет" звернулось з позовом до ДПI та УДК про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 1
лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою Житомирського
апеляційного господарського суду від 6 червня 2006 року, позов
задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення - рішення №
2555/23-04/25850 від 19.05.2004 р. та № 2556/23-04/25851 від
19.05.2004 р. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь
позивача податок на додану вартість в сумі 1439001 грн. 65 коп.
Стягнуто з ДПI на користь позивача 1700 грн. 00 коп. витрат
по сплаті держмита та 118 грн. 00 коп. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційних скаргах ДПI та прокуратура Житомирської області,
посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просять
судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Судом встановлено, що ДПI проведено перевірку позивача з
питань дотримання вимог податкового законодавства за період з
01.11.2001 року по 01.04.2003 р. За результатами перевірки був
складений акт від 19.05.2004 р. №273/7/23-04, на підставі якого
були прийняті податкові повідомлення-рішення, які є предметом
спору у цій справі.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до
підпункту 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування
цим податком є операції платників податків з продажу товарів
(робіт, послуг) на митній території України. Продаж товарів
(робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами
з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Особа -
продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану
вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів
(робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та
скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для
віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до
податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зареєстровані платники
податку мають право нараховувати покупцю ПДВ, складати та видавати
йому податкову накладну.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору
19.11.2001р. № 1119 СП "Мікро Мет" протягом листопада
2001р.-травня 2002р. придбавав у ЗАТ "Промтехстандарт" продукцію -
брухт чорних та кольорових металів на загальну суму 7768572,05
грн. На дату укладання зазначеного договору і дату видачі
податкових накладних, ЗАТ "Промтехстандарт" перебувало на
податковому обліку як платник ПДВ.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від
06.10.2005р. в задоволенні позову ОДПI до СП "Мікро Мет" та ЗАТ
"Промтехстандарт" про визнання недійсною угоди від 19.11.2001р.
№1119 відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обгрунтовано
визнав оскаржувані податкові повідомлення-рішення недійсними.
Станом на 01.01.05р СП "Мікро Мет" здійснило погашення
податкових зобов'язань по оспорюваних податкових
повідомленнях-рішеннях на загальну суму 1439001,65 грн., що
підтверджено актом взаємозвірки між СП "Мікро Мет" та ДПI.
Підпунктами 7.7.1 та 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що якщо
сума податку, яка визначається як різниця між загальною сумою
податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою
товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою
податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така
сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Згідно з п.8.1 ст.8 Закону платник податку, який здійснює операції
з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Факт подання позивачем податкових декларацій за травень,
червень, вересень, жовтень 2002 року, березень, квітень, травень,
вересень, жовтень, листопад 2003 року та лютий, травень, червень,
серпень, вересень 2004 року, відповідно до яких заявлена до
відшкодування сума податку на додану вартість складала 1439001,65
грн., підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Висновок суду першої інстанції про те, що сума відшкодування
підлягає поверненню позивачеві, оскільки оскаржувані податкові
повідомлення-рішення визнані недійсними, відповідає фактичним
обставинам справи.
З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції і
доводи касаційної інстанції його не спростовують.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі КАС України) підставами касаційного
оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального
чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм
матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст.
227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підстави для їх обов'язкового
скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційні скарги державної податкової інспекції у м.
Житомирі та прокуратури Житомирської області залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області
від 1 лютого 2005 року і ухвалу апеляційного господарського суду
Житомирської області від 6 червня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає крім випадків оскарження за винятковими
обставинами, що передбачені ст..ст. 236, 237, 238 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя: