ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                        П О С Т А Н О В А
                    I М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
                  07 лютого 2007 року    м. Київ
     Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
     головуючого - судді -  Бутенка В.I.,
     суддів :  Лиски Т.О.,
     Сороки М.О.,
     Панченка О.I.,
     Штульмана I.В.,
     розглянувши  в  порядку  письмового  касаційного  провадження
адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1  про визнання незаконним
рішення сесії Привовчанської сільської ради Павлоградського району
Дніпропетровської області, -
                      в с т а н о в и л а :
     У серпні 2003 року ОСОБА_1. звернувся  до  суду  із  вказаною
скаргою.
     В обгрунтування своїх  вимог  зазначав,  що  він  проживає  у
АДРЕСА_1 Павлоградського району Дніпропетровської області і згідно
ст. 121  Земельного  кодексу  України  ( 2768-14 ) (2768-14)
          має  право  на
отримання  земельної  ділянки  розміром  до  2,0  га  для  ведення
особистого селянського господарства.
     Рішенням сесії Привовчанської  сільської  ради  НОМЕР_1  йому
було відмовлено у  виділенні  земельної  ділянки  і  відповідно  у
наданні  клопотання  перед   Павлоградською   районною   державною
адміністрацією про виділення земельної ділянки площею 2,0 га.
     Зазначене рішення було прийняте  на  підставі  рішення  сесії
Привовчанської сільської ради НОМЕР_2, згідно якого було  ухвалено
не  виділяти  земельні  ділянки  особам,  які  прописані,  але  не
мешкають на території сільської ради та особам, що мають  земельну
частку (пай).
     Вважаючи, що п. 2 рішення № НОМЕР_1 та п. 3 рішення № НОМЕР_2
порушують його визначені законом права, ОСОБА_1. просив визнати їх
неправомірними і  скасувати,  а  також  зобов'язати  Привовчанську
сільську раду клопотати перед  Павлоградською  районною  державною
адміністрацією про виділення йому земельної ділянки площею 2,0 га.
     Рішенням  Павлоградського  районного  суду  Дніпропетровської
області від 02  грудня  2003  року,  залишеним  без  змін  ухвалою
апеляційного суду Дніпропетровської області від  11  березня  2004
року, скаргу задоволено частково, визнано незаконними і  скасовано
п.  2  рішення  №  НОМЕР_1  та  п.  3  рішення  №  НОМЕР_2   сесії
Привовчанської сільської ради від 04 червня 2003 року.
     В іншій частині вимог відмовлено.
     Не погоджуючись із  вказаними  судовими  рішеннями,  ОСОБА_1.
подав касаційну скаргу, в якій  просить  скасувати  їх  в  частині
відмови у зобов'язанні  Привовчанської  сільської  ради  клопотати
перед  Павлоградською  районною   державною   адміністрацією   про
виділення йому земельної ділянки площею 2,0 га та направити справу
на новий судовий розгляд.
     Колегія  суддів  вважає,   що   касаційна   скарга   підлягає
задоволенню з наступних підстав.
     Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог скарги,  суд
першої інстанції обгрунтовано виходив з того, і  з  цим  погодився
апеляційний  суд, що відповідно  до  ст.  121  Земельного  кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
         громадяни України мають  право  на  безоплатну
передачу їм земельних ділянок із земель державної або  комунальної
власності  для  ведення  особистого  селянського  господарства   у
розмірі не більше 2,0 гектарів і жодних  обмежень  щодо  наділення
громадян земельними ділянками для ведення  особистого  селянського
господарства законодавством не встановлено.
     Проте  судами  зроблений  помилковий  висновок  щодо  відмови
ОСОБА_1. у задоволенні його вимог про зобов'язання  Привовчанської
сільської ради Павлоградського  району  Дніпропетровської  області
клопотати перед Павлоградською районною  державною  адміністрацією
Дніпропетровської області про виділення земельної  ділянки  площею
до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.
     В обгрунтування такої позиції суди посилаються на те, що  суд
не  вправі  втручатись  у  діяльність  органів  виконавчої  влади,
вирішення питання про  виділення  скаржнику  земельної  ділянки  з
визначенням   конкретного   розміру   відноситься   до   виключної
компетенції сільської ради.
     З матеріалів справи видно, що на час розгляду справи  у  суді
розмежування  земель   державної   і   комунальної   власності   в
Павлоградському районі Дніпропетровської області проведено не було
(а.с. 44).
     Відповідно  до  пункту  12  Перехідних  положень   Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
        , до розмежування  земель  державної  і
комунальної власності повноваження щодо  розпорядження  землями  в
межах  населених  пунктів,  крім  земель,  переданих  у   приватну
власність, та земель, на яких розташовані державні, в  тому  числі
казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах
яких державі належать частки (акції, паї),  здійснюють  відповідні
сільські, селищні, міські ради, а за межами  населених  пунктів  -
відповідні органи виконавчої влади.
     Таким чином, питання щодо  виділення  земельної  ділянки  для
ведення  особистого  селянського  господарства  та  визначення  її
конкретного розміру у даному випадку  відноситься  до  компетенції
Павлоградської районної державної адміністрації  Дніпропетровської
області.
     Якщо у клопотанні сільської ради буде міститься прохання  про
виділення  громадянину  земельної  ділянки  площею  2,0   га,   то
відповідно до закону  це  не  зобов'язує  орган  виконавчої  влади
виділити земельну ділянку саме такого розміру.
     Визначення розміру земельної ділянки, що  підлягає  виділенню
громадянину, здійснюється органом виконавчої влади із  урахуванням
всіх можливих обставин,  які  склались  на  території  відповідних
адміністративно-територіальних одиниць.
     Враховуючи викладене, у суду не було  достатніх  підстав  для
відмови ОСОБА_1.  у  зобов'язанні  суб'єкта  оскарження  клопотати
перед райдержадміністрацією про виділення земельної ділянки площею
до 2,0 га.
     За таких обставин, колегія суддів вважає, що судами першої та
апеляційної інстанцій було повно і правильно встановлено обставини
справи,  проте  порушено  норми  матеріального  та  процесуального
права, що призвело  до  ухвалення  частково  незаконного  судового
рішення, і що відповідно до ст.  229  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          є
підставою для їх скасування та  ухвалення  в  цій  частині  нового
рішення.
     Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229 КАС України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,
колегія суддів, -
                     п о с т а н о в и л а :
     Касаційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
     Рішення  Павлоградського  районного  суду   Дніпропетровської
області від 02 грудня  2003  року  та  ухвалу   апеляційного  суду
Дніпропетровської області від 11 березня  2004  року  скасувати  в
частині  відмови  у  зобов'язанні  Привовчанської  сільської  ради
Павлоградського району Дніпропетровської області надати клопотання
до     Павлоградської     районної     державної     адміністрації
Дніпропетровської області про виділення земельної  ділянки  площею
до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.
     В іншій частині дані судові рішення залишити без змін.
     Зобов'язати  Привовчанську  сільську   раду   Павлоградського
району Дніпропетровської області  клопотати  перед  Павлоградською
районною державною адміністрацією  Дніпропетровської  області  про
виділення ОСОБА_1 земельної ділянки площею до 2,0 га  для  ведення
особистого селянського господарства.
     Постанова  набирає законної сили  з  моменту  проголошення  і
оскарженню не підлягає.
     Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
          рішення  суду
касаційної  інстанції  може  бути  оскаржено  до  Верховного  Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного  місяця  з
дня відкриття таких обставин.
     С у д д і :