ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: Смоковича М.I.
суддів: Весельської Т.Ф.
Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.
Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу
Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів на ухвалу Луганського апеляційного господарського суду
від 26 вересня 2006 року у справі за позовом Луганського
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до
відкритого акціонерного товариства (далі -ВАТ) "Автодорожник" про
стягнення штрафних санкцій, -
в с т а н о в и л а:
У червні 2006 року Луганське обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ВАТ
"Автодорожник" про стягнення штрафних санкцій за нестворення
робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2003 році.
Постановою господарського суду Луганської області від 11
липня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 26
вересня 2006 року постанову господарського суду Луганської
області від 11 липня 2006 року залишено без зміни.
Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду
апеляційної інстанції, Луганське обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернулось до Вищого
адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій
посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і
процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної
інстанції і постановити нове рішення, яким задовольнити позов.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин необхідних для
ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи
касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі
та застосування судами норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
за таких підстав.
Відповідно до вимог статті 250 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
адміністративно-господарські санкції можуть
бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців
з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня
порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил
здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених
законом.
Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів" ( 875-12 ) (875-12)
передбачена сплата підприємствами
(об'єднаннями), установами і організаціями незалежно від форми
власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів
менша, ніж установлено нормативом, штрафних санкцій за кожне
робоче місце, не зайняте інвалідом.
Судами встановлено, що зі звіту відповідача про зайнятість та
працевлаштування інвалідів по формі 10-ПI за 2003 рік вбачається,
що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового
складу становила 171 чоловік, на яку йому за розрахунками позивача
необхідно було створити трудові місця для працевлаштування
інвалідів у кількості 7 чоловік, тоді як відповідач цих умов не
виконав і фактично працевлаштував тільки 2 чоловік, у зв'язку з
чим позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції за
нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Зазначений факт порушення підприємством нормативу робочих місць
позивачем був виявлений 18.02.2004 року, а позовна заява подана
02.06.2006 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної
інстанції, який відмовляючи в задоволенні позову виходив з того,
що штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
,
відносяться до кола адміністративно-господарських санкцій, які
відповідно до вимог статті 250 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
застосовуються до суб'єкта господарювання протягом
шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через
один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими
актами правил здійснення господарської діяльності. Оскільки факт
порушення підприємством нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів був виявлений позивачем 18.02.2004
року, а позов поданий до суду 01.06.2006 року, то суди дійшли
обгрунтованого висновку, що позивачем недотриманий строк для
застосування штрафних санкцій.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення
норм процесуального права, які зазначені у статтях 225-229 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм
матеріального та процесуального права, і підстави для його зміни
чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 26
вересня 2006 року якою залишено без зміни постанову господарського
суду Луганської області від 11 липня 2006 року, у справі за
позовом Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Автодорожник" про
стягнення штрафних санкцій - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав,
передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя Т.А.Чумаченко