ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому розгляді адміністративну справу за
касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в
Рівненській області на рішення господарського суду Рівненської
області від 26 квітня 2005 року та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 20 липня 2005 року, у справі
32/77 за позовом Сарненської районної санітарно-епідеміологічної
станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській
області про визнання недійсним рішення, та за зустрічним позовом
Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області до
Сарненської районної санітарно-епідеміологічної станції про
стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни
цін,-
ВСТАНОВИЛА:
Сарненська районна СЕС звернулася до суду з позовом до
Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області про
визнання недійсним рішення від 30.12.2004 року №2 про вилучення
у дохід бюджету суми 4943, 91грн.
Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області
звернулася до суду з зустрічним позовом до Сарненської районної
СЕС про стягнення економічних санкцій в сумі 14 831,73грн. за
порушення державної дисципліни цін .
Рішенням господарського суду Рівненської області від 26
квітня 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 20 липня 2005 року, первісний
позов задоволено, в зустрічному позові відмовлено.
У касаційній скарзі Державна інспекція з контролю за цінами в
Рівненській області просить скасувати зазначені вище судові
рішення та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні
первісного позову та задовольнити зустрічний позов, посилаючись на
неправильне застосування судами норм матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Державною інспекцією з
контролю за цінами в Рівненській області проведено перевірку
дотримання Сарненською районною санітарно-епідеміологічною
станцією державної дисципліни цін при формуванні і застосуванні
тарифів на роботи і послуги за період із січня 2003 року по
жовтень 2004 року і складено акт перевірки від 23.10.2004 р., в
якому зафіксовано факт завищення затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від 27.08.2003 № 1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
"Про
затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що
виконуються і надаються за плату установами та закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби" тарифів на відповідні послуги
на 20 %, внаслідок чого позивачем було додатково одержано
4943,91грн. виручки. За наслідками перевірки Iнспекцією прийнято
рішення від 30.12.2004 р. №2 про застосування економічних санкцій
за порушення державної дисципліни цін - вилучення у дохід бюджету
суми порушення в розмірі 4943, 91грн., та штрафу в сумі
14831,73грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
вищеназвана сума завищення тарифів є по суті податком на додану
вартість, який в установленому порядку було перераховано позивачем
до бюджету.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню,
здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими
Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351
( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
визначено тарифи на роботи і послуги, що
виконуються і надаються за плату установами та закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби.
Згідно з пунктом 3.1 Закону України "Про податок на додану
вартість"операції ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платників податку з продажу
товарів (робіт, послуг) на митній території України є об'єктом
оподаткування. За пунктом 6.1 цього Закону об'єкти оподаткування,
визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених
від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова
ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20
відсотків.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що
при справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя розмір цієї плати
збільшується на суму податку на додану вартість, а тому відсутні
передбачені законом підстави для застосування до позивача
фінансових санкцій за порушення дисципліни ціноутворення.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують
і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при
розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи
процесуального права.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Згідно ч.1 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в
Рівненській області відхилити, а рішення господарського суду
Рівненської області від 26 квітня 2005 року та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 20 липня 2005
року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді