ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: Смоковича М.I.
суддів: Весельської Т.Ф.
Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.
Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 11
травня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури
Рівненської області про стягнення грошової допомоги, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури
Рівненської області про стягнення грошової допомоги при звільненні
в зв'язку з виходом на пенсію.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від
04 вересня 2003 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з
прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_1 23093,98 грн.
грошової допомоги та державне мито в сумі 231 грн.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 11 травня
2004 року апеляційну скаргу прокуратури Рівненської області
задоволено. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області
від 04 вересня 2003 року скасовано та у задоволенні позову
відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду
апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Вищого
адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій
посилається на неправильне застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права, просить
скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі
рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин необхідних для
ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи
касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі
та застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових
відносинах з відповідачем з 02 лютого 1970 року по 17 червня 1997
року. Стаж позивача на прокурорсько - слідчих посадах складає 27
років. У червні 1997 року ОСОБА_1 звільнився на пенсію за вислугою
років з посади старшого помічника прокурора області.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
позивач після внесення змін Законом України від 12 липня 2001 року
№ 2663-III ( 2663-14 ) (2663-14)
до частини 15 статті 50-1 Закону України
"Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
набув право на грошову допомогу без
сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена
пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим
прокуратури, відповідно до частини 18 статті 50-1 Закону України
"Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в
задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не
має права на отримання вищенаведеної грошової допомоги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної
інстанцій, який скасував рішення місцевого суду і залишив без
задоволення позов ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
(у
редакції Закону від 26 листопада 1993 року N 3662-12)
врегульовуються питання пенсійного забезпечення прокурорів і
слідчих.
Законом України від 12 липня 2001 року № 2663-III ( 2663-14 ) (2663-14)
до ч.15 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
були
внесені зміни, згідно з якими, прокурорам і слідчим у разі виходу
на пенсію за вислугою років чи за інвалідністю виплачується
грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку,
з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором,
слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах
прокуратури.
При цьому в ч.18 ст.50-1 даного Закону зазначено, що
положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа
працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом
призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю
безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у
науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію,
за умови наявності у них передбаченого цією статтею стажу роботи.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закони та інші нормативно-правові акти не мають
зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або
скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за
конституційним зверненням Національного банку України щодо
офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
(справа про зворотну дію в часі законів та
інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року зазначено,
що дію нормативно-правового акта в часі слід розуміти так, що вона
починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з
втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той
закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони
настали або мали місце.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 звільнився з роботи у зв'язку з
виходом на пенсію до набрання чинності змінами до ст.50-1 Закону
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, що передбачають виплату
грошової допомоги при виході на пенсію, то він не має законних
підстав для отримання такої допомоги.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення
норм матеріального чи процесуального права, які зазначені у
статтях 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм
матеріального та процесуального права, і підстави для його зміни
чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Рівненської області від 11 травня
2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Рівненської
області про стягнення грошової допомоги - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав,
передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя Т.А.Чумаченко