ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Ліпського Д.В.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Амєліна С.Є.
Загороднього А.Ф.
Кобилянського М.Г.
секретар судового засідання Міненко I.М.
за участю представника управління Державного департаменту
України з питань виконання покарань в Полтавській області Рибки
О.М., представника Державного департаменту України з питань
виконання покарань Рожка Р.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1на постанову Крюківського районного суду міста Кременчука
від 07.04.2006 року, ухвалу Крюківського районного суду міста
Кременчука від 26.04.2006 року та постанову апеляційного суду
Полтавської області від 04.09.2006 року у справі за позовом
ОСОБА_1до Кременчуцької виправної колонії № 69, Державного
департаменту України з питань виконання покарань, управління
Державного департаменту України з питань виконання покарань в
Полтавській області, держави в особі Державного казначейства
України про поновлення на роботі, стягнення коштів за вимушений
прогул, виплату грошової компенсації за форменне обмундирування,
плату за виконання роботи в святкові, вихідні та надурочні години,
доплату за виконання додаткової роботи та відшкодування моральної
шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Кременчуцької виправної колонії № 69, Державного департаменту
України з питань виконання покарань, управління Державного
департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській
області, держави в особі Державного казначейства України про
поновлення на роботі, стягнення коштів за вимушений прогул,
виплату грошової компенсації за форменне обмундирування, плату за
виконання роботи в святкові, вихідні та надурочні години, доплату
за виконання додаткової роботи та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Крюківського районного суду міста Кременчука від
07.04.2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з управління
Державного департаменту України з питань виконання покарань в
Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість
належних предметів форменного обмундирування в сумі 1 596, 65 грн.
Стягнуто з Кременчуцької виправної колонії № 69 на користь ОСОБА_1
суму недоплати за роботи в нічні години в сумі 96, 67 грн. У
задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука від
26.04.2006 року в прийнятті додаткового рішення ОСОБА_1
відмовлено.
Постановою апеляційного суду Полтавської області від
04.09.2006 року постанову суду першої інстанції в частині
часткового задоволення позовних вимог про стягнення з
Кременчуцької виправної колонії № 69 на користь ОСОБА_1 суми
недоплати за роботи в нічний час скасовано і ухвалено нову
постанову про відмову в задоволенні вимог про стягнення з
Кременчуцької виправної колонії № 69 недоплати за роботи в нічний
час в сумі 339, 14 грн. В іншій частині постанову суду першої
інстанції залишено без змін.
Рішення суду першої та апеляційної інстанції мотивовані тим,
що звільнення позивача проведено відповідно до вимог закону. Крім
того суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що
докази, що обгрунтовують вимоги позивача в частині стягнення
компенсації за роботу в нічний час не можна розцінювати як належні
та допустимі.
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати ухвалені у справі рішення, а справу направити на новий
розгляд, посилаючись на порушення судовими інстанціями норм
процесуального права та неправильне застосування судами норм
матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з
27.07.2002 року позивач проходив службу в Кременчуцькій виправній
колонії № 69 на посаді інспектора з мобілізаційної роботи та
цивільної оборони.
Наказами начальника Кременчуцької виправної колонії № 69
позивач призначався відповідальним за проведення
організаційно-аналітичної роботи, в зв'язку з чим вносилися зміни
до його функціональних обов'язків, при цьому штатним розкладом
додаткова оплата за виконання зазначеної роботи не передбачалася.
Позивач ознайомлювався із наказами під розпис.
З 22.06.2005 року позивач припинив виходити на службу. На
вимоги керівництва Кременчуцької виправної колонії № 69 з'явитися
на службу та надати пояснення щодо причин невиходу на службу не
реагував або відмовлявся їх виконати в категоричній формі.
На підставі висновку атестаційної комісії позивач наказом
начальника управління Державного департаменту України з питань
виконання покарань в Полтавській області № 52 о/с від 31.08.2005
року був звільнений зі служби за порушення дисципліни на підставі
пункту "є" статті 64 Положення про проходження служби рядовим та
начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114
( 114-91-п ) (114-91-п)
.
Суди дійшли правильного висновку про те, що звільнення
позивача проведено відповідно до вимог закону, а суд апеляційної
інстанції обгрунтовано частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1
та стягнув з Кременчуцької виправної колонії № 69 недоплати за
роботу в інший час у сумі 339, 14 грн.
Судові рішення грунтуються на всебічно досліджених доказах,
яким суди дали належну оцінку і правильно застосували до спірних
правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про
те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне
застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального
права, що призвели до неправильного вирішення спору.
За таких обставин касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Полтавської області від
04.09.2006 року та постанову Крюківського районного суду міста
Кременчука від 07.04.2006 року в частині, яка залишена без змін у
справі за позовом ОСОБА_1до Кременчуцької виправної колонії № 69,
Державного департаменту України з питань виконання покарань,
управління Державного департаменту України з питань виконання
покарань в Полтавській області, держави в особі Державного
казначейства України про поновлення на роботі, стягнення коштів за
вимушений прогул, виплату грошової компенсації за форменне
обмундирування, плату за виконання роботи в святкові, вихідні та
надурочні години, доплату за виконання додаткової роботи та
відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
(підпис)
Д.В. Ліпський
Судді
(підпис)
С.Є. Амєлін
(підпис)
М.I. Гурін
(підпис)
А.Ф. Загородній
(підпис)
М.Г. Кобилянський
З оригіналом згідно
Суддя М.I. Гурін