ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
при секретарі Проценко О.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від
26.12.2003р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07.05.2004р.
по справі за скаргою ОСОБА_1 на спільне рішення Міністерства праці
та соціальної політики України та Міністерства фінансів України
від 05.07.2002р. про визначення розміру грошової компенсації за
санаторно-курортне лікування для певних категорії осіб, -
встановила:
У червні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на
спільне рішення Міністерства праці та соціальної політики України
та Міністерства фінансів України від 05.07.2002р. про визначення
розміру грошової компенсації за санаторно-курортне лікування для
певних категорії осіб.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2003р.
у задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07.05.2004р.
апеляційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, а рішення Печерського
районного суду м. Києва від 26.12.2003р. - без змін.
На зазначені судові рішення судів першої та апеляційної
інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 в якій ставиться
питання про їх скасування та направлення справи на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає,
оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції
постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального
права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи
касаційної скарги є необгрунтованими і не дають підстав, які
передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
для зміни чи скасування судових
рішень.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України
від 12.09.1996р. № 1114 ( 1114-96-п ) (1114-96-п)
"Про внесення змін до
Порядку надання і розміри грошових компенсацій вартості
санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян" грошова
компенсація замість путівки і компенсація вартості самостійного
санаторно-курортного лікування виплачуються інвалідам війни I і II
групи - 100 відсотків середньої вартості путівки.
Згідно статей 7, 23 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені
бюджетними призначеннями. Бюджетні призначення встановлюються
законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий
бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.
Частиною 2 статті 95 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні
потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються
виключно законом про Державний бюджет України.
Отже суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного
висновку, щодо правомірності дії Міністерства праці та соціальної
політики України та Міністерства фінансів України, оскільки
розрахунок розмірів грошової компенсації, було проведено в межах
коштів, затверджених бюджетом.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Керуючись ст.ст. 212, 215, 220-1. 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2003р. та ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 07.05.2004р. по справі за скаргою
ОСОБА_1 на спільне рішення Міністерства праці та соціальної
політики України та Міністерства фінансів України від 05.07.2002р.
про визначення розміру грошової компенсації за санаторно-курортне
лікування для певних категорії осіб - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I. Співак
Судді С.В. Білуга
О.I. Гаманко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
Згідно з оригіналом Суддя С.В. Білуга