ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Штульмана I.В., Лиски Т.О., Сороки
М.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Державної податкової
інспекції у Білопільському районі Сумської області на рішення
Білопільського районного суду Сумської області від 16 березня 2004
року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 30 червня
2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової
адміністрації України і Державної податкової інспекції у
Білопільському районі про відміну ідентифікаційного коду, -
встановила:
У січні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказував, що визначений йому податковими органами
ідентифікаційний код платника податків він не сприймає через
релігійні переконання, але його прохання про застосування до нього
альтернативної форми обліку платника податків ДПI у
Білопільському районі міста Сумської області залишила без
задоволення. У зв'язку з цим скаржник просив суд визнати
незаконною відмову податкового органу щодо внесення відмітки до
його паспорту про право здійснювати будь-які платежі без
ідентифікаційного номеру та зобов'язати суб'єкта оскарження
поставити таку відмітку.
Рішенням Білопільського районного суду від 16 березня 2004
року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської
області від 30 червня 2004 року, позов ОСОБА_1 було задоволено та
зобов'язано ДПА України анулювати присвоєний йому ідентифікаційний
номер. Зобов'язано ДПI у Білопільському районі виключити з
Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших
обов'язкових платежів персональні дані позивача та внести до його
паспорту відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі
без ідентифікаційного номеру.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями, начальник ДПI у Білопільському районі звернувся з
касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм
матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення
районного та апеляційного судів й ухвалити нове рішення, яким у
задоволені позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про єдиний
державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших
обов'язкових платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
для осіб, які через релігійні
та інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного
номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи,
зберігають раніше встановлені форми обліку платників податку та
інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться
відмітка про наявність в них права здійснювати будь-які платежі
без ідентифікаційного номеру.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій вірно
виходили з того, що скаржник вправі, як платник податків,
обліковуватись не за ідентифікаційним номером.
Прийняті по справі рішення відповідають нормам матеріального
та процесуального права.
Посилання ДПI у Білопільському районі в касаційній скарзі на
те, що законом не встановлено зобов'язаного суб'єкта щодо
реалізації положень даного Закону спростовується положенням ст. 5
вище названого Закону, згідно якої реєстрація фізичних
осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться
державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і
містах без районного поділу за місцем постійного проживання
платників, а для осіб які не мають постійного місця проживання в
Україні - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням
іншого об'єкта оподаткування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити Державній податковій інспекції у Білопільському районі у
задоволенні її касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Білопільському районі - залишити без задоволення.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 16
березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області
від 30 червня 2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та
оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя