ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2007
№ К-13666/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.,
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника відповідача Гонти Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Жеребківський елеватор" на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 17.01.2006 по справі № 14/210-05-7930
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Жеребківський елеватор"
до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції
Одеської області
про визнання недійсними повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Жеребківський елеватор" звернулося до господарського
суду з позовом про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Балтської МДПI № 0002572300/2/463 від
12.05.2005, № 0002572300/3/848 від 20.07.2005, якими визначено
податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 8 704 грн. і
штрафні санкції в сумі 1 962 грн.; № 0002532300/0/1286 від
16.12.2004, № 0002532300/1/118 від 11.02.2005, № 0002532300/2/464
від 12.05.2005, № 0002532300/3/847 від 20.07.2005, якими визначено
податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 26 355
грн. і 1 3178 грн. - штрафні санкції, посилаючись на те, що
підприємство своєчасно і на підставі первинних документів
формувало валовий дохід та податкові зобов'язання з податку на
додану вартість по послугам, які надавалися юридичними та
фізичними особами в зв'язку із забезпеченням та відвантаженням
зерна та соняшника.
Відсутність наказів на відрядження не є підставою для
включення цього виду витрат до складу валових витрат, а податок на
додану вартість віднесено до складу податкового кредиту на
підставі належним чином оформлених податкових накладних.
Господарський суд Одеської області в своєму рішенні від
24.10.2005, погодившись з доводами позивача, визначаючи частково
недійсним податкове повідомлення - рішення № 0002572300/2/463 від
12.05.2005, № 0002572300/3/848 від 20.07.2005 послався на те, що
позивач правильно формував валовий дохід і сплачував податок, а
тому донарахування податку на прибуток в сумі 8 704 грн. є
необгрунтованим. Але оскільки податок на прибуток сплачено із
запізненням, штрафні санкції - 1 962 грн. нараховані обгрунтовано.
Визнаючи неправомірним донарахування податку на додану
вартість в сумі 2 617 грн. і штрафних санкцій в сумі 13 088 грн.,
господарський суд послався на те, що надані до матеріалів справи
копії податкових накладних містять всі передбачені п.п.7.2.1 п.7.2
ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
реквізити, що спростовує наявність вказаних в акті перевірки
порушень діючого законодавства, можливість включення відповідних
сум до податкового кредиту лише на підставі оригіналів податкових
накладних закон не містить. Факт надання послуг складського
зберігання не підтверджено актами виконаних робіт, отже позивач
обгрунтовано 0% не включив до об'єкту оподаткування суми,
нараховані за наслідками перевірки.
Суд апеляційної інстанції рішення першої інстанції скасував
в позові відмовив пославшись на те, що відповідно до абз. 1
п.п.8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, платники податку мають право протягом
звітного періоду відносити до складу валових витрат будь-які
витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають
амортизації, в т.ч. витрати на поліпшення орендованих основних
фондів у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості
всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного
періоду.
Позивачем не доведено, що сума витрат в розмірі 7397 грн.
(вартість робіт по монтажу пожежної сигналізації в складі №5) не
перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних
фондів станом на початок звітного періоду і відсутність віднесення
до валових витрат інших витрат, пов'язаних з поліпшенням основних
фондів.
Господарським судом помилково визначена такою сума 725 800
грн. - тільки відповідно до балансу позивача у II кв.2004 року.
Відповідно до п.п.5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, витрати на
відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з
таким платником податку, можуть бути включені до складу валових
витрат лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують
вартість цих витрат (транспортні квитки, транспортні рахунки,
багажні квитанції, рахунки з готелів або від інших осіб, що
надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи,
страхових полісів тощо).
Відповідно до п.п.1 п. 1 р. 1 Iнструкції про службове
відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом
Мінфіну України від 13.03.1998 № 59 ( z0218-98 ) (z0218-98)
, зареєстрованої
в Мінюсті України 31.03.1998 за № 218/265-8 (із змінами та
доповненнями), направлення працівника підприємства у відрядження
здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і
оформлюється наказом (розпорядженням), із зазначенням пункту
призначення, назви підприємства, строку і мети відрядження.
Як свідчать матеріали справи, на момент перевірки в книзі
наказів відсутні накази про відрядження.
Господарським судом помилково зроблено висновок, що книга
реєстрації посвідчень про відрядження та копії розпоряджень про
відрядження, надані позивачем до суду являються підставою для
спростування висновків перевіряючих.
Як зазначено перевіркою, підприємством не включено до
валового доходу у повному обсязі доходи, отримані від надання
послуг юридичним і фізичним особам по зберіганню, сушці, підробці,
відвантаженню зерна та насіння соняшника, чим порушено п.п.4.1.1
п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток, внаслідок чого збільшено
позивачу валові доходи за 4 кв.2003 року - на 11919 грн., та I-III
кв. 2004 року - на 11 701 грн.
Господарський суд виходив з того, що датою фактичного
отримання платником податку результатів робіт (послуг) є дата
підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт.
Підприємство включало суму, нараховану за зберігання зерна ТОВ
"Кернал - Трейд" до валового доходу після підписання актів
приймання - передачі виконаних робіт, що не суперечить пп. 11.3.1
п. 11.3 ст. 11 Закону про прибуток.
Але при цьому не взято до уваги, що відповідно до п. 5 ст. 9
Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" ( 996-14 ) (996-14)
від 16.07.1999 № 996, господарські операції
повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному
періоді, в якому вони були здійснені. Як свідчать матеріали
перевірки, елеватором не надано документів, що засвідчують рух
зерна, яке зберігається на підприємстві у розрізі власників зерна
(юридичних і фізичних осіб), вартість наданих послуг і повноту їх
відображення у податкових деклараціях з ПДВ та податку на
прибуток.
Відповідно до п.п.4.2.3 п.4.2 ст. 4 Закону України від
21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування,
здійснене контролюючим органом є помилковим, покладається на
платника податків.
Підприємством не надано доказів, що висновки податкової
інспекції щодо надання елеватором послуг по зберіганню зерна і
насіння соняшника у 4 кв. 2003 року - на 11 919 грн., у 2004
році - на 11 781 грн., зроблені на підставі декларацій про обсяги
зберігання зерна, є помилковими.
За таких обставин, у суду також були відсутні підстави для
підтримання доводів позивача в цій частині.
Стосовно визначення суми податкового зобов'язання з податку
на додану вартість у сумі 26 175 і штрафних санкцій в сумі 13 088
грн.
Як вбачається із акту перевірки, надані підприємством копії
33 податкових накладних (стр.31-35) не відповідають вимогам
п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до вимог п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону,
податкова накладна складається в момент виникнення податкових
зобов'язань продавця в 2-х примірниках.
Отже, відсутність у податковій накладній реквізитів продавця
позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат
зі сплати ПДВ на підставі такої накладної, оскільки вона не
відповідає вимогам Закону.
Господарський суд безпідставно взяв до уваги надані позивачем
до суду належно оформлені копії податкових накладних, які
перевіряючими вказано як такі, що виписано з порушенням вимог
п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки на момент віднесення відповідних
сум податкового кредиту і на момент проведення перевірки порушення
мали місце.
Оскільки матеріали справи свідчать про правомірність
збільшення МДПI валових доходів підприємства за 4 кв.2003 року. на
суму 11 919 грн., за 2004 рік - на суму 11 701 грн., то і
оподаткований податком на додану вартість оборот підставно
збільшено на вказану суму і донараховано податок на прибуток в
сумі 4 723 грн.
Висновок суду про обгрунтованість не включення позивачем до
об'єкту оподаткування вказаних сум в зв'язку з відсутністю актів
виконаних робіт спростовується матеріалами справи.
За таких обставин, на розсуд апеляційної інстанції, рішення
господарського суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги
відхиленню
В касаційній скарзі ТОВ "Жеребківський елеватор" просить
скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.01.2006 та залишити в силі рішення господарського суду Одеської
області від 24.10.2005, посилаючись на те, що постанова не
грунтується на законі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї,
рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а
рішення обох інстанцій скасуванню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, рішення повинно бути законним та
обгрунтованим.
Відмовляючи в позивачу в позові, зокрема, щодо сплати ПДВ
апеляційна інстанція прийшла до висновку, що відсутність у
податковій накладній реквізитів продавця позбавляє покупця права
на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на
підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вимогам
Закону. З даним висновком суд касаційної інстанції не
погоджується оскільки недоліки в заповненні податкових накладних,
виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не
робили накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та
недопустимість як доказів.
Недотримання позивачем порядку, встановленого п.п.7.2.6. п.
7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не є підставою для висновку про неправомірність
віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не
свідчить про обгрунтованість рішення податкової інспекції, т. я.
згідно з абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для
відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку,
включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника
податку. Суд касаційної інстанції також зазначає, що суди обох
інстанцій не зазначили конкретно які саме податкові накладні були
без відповідних реквізитів та не дали їм оцінку у сукупності з
іншими доказами. З рештою суд касаційної інстанції погоджується
судом першої інстанції, але крім зазначеного вище, дане рішення
підлягає скасуванню, оскільки при його винесенні суд не керувавсь
нормами Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
та дана справа має бути направлена на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Жеребківський елеватор" задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.01.2006 та рішення Господарського суду Одеської області від
24.10.2005 по справі № 14/210-05-7930 скасувати.
Справу № 14/210-05-7930 направити на новий розгляд до
Господарського суду Одеської області.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров