ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2007
№ К-12102/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Федорова М.О., Рибченка А.О., Голубєвої Г.К., Брайка А.I.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників
позивача: Чорнія Р.Ю. та Заіки О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова
на рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2005
та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
04.10.2005 по справі № 5/775-12/130
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони
України "Львівський радіо ремонтний завод"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 23.03.2004 № 00010162320/0/6971, та №
0001052320/0/7027 про визначення штрафних (фінансових) санкцій.
Рішенням Господарського суду Львівської області від
30.06.2005 по справі № 5/775-12/130, залишеною без змін ухвалою
Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2005,
позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Відповідач
(далі - ДПI) подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного
суду України. Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд невірно
застосував норми матеріального права, зокрема не застосовано п.
1.3 ст. 1 Закону України № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки після адміністративного
оскарження - на день настання сплати узгодженого податкового
зобов'язання - позов до суду подано не було. Тобто Скаржник
вважає, що обов'язок із сплати у встановлені законодавством строки
існував в загальному порядку. А неузгодженим може вважатись тільки
податкове зобов'язання визначене повідомленням-рішенням, яке
оскаржене в судовому порядку до закінчення терміну сплати суми
такого податкового зобов'язання.
I тому враховуючи все зазначене в касаційній скарзі, ДПI
просить рішення Господарського суду Львівської області від
30.06.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 04.10.2005 по справі № 5/775-12/130 скасувати і відмовити в
позові.
Позивач в судовому засіданні заперечив проти касаційної
скарги, в якому зазначив, що ДПI застосувало штрафні санкції за
несплату податкового зобов'язання за податковим
повідомленням-рішенням від 17.01.2003 №0000202320/1132, яке в той
час було оскаржено до суду і було предметом розгляду по справі №
5/1165-12/112 та визнане недійсним як таке, що не відповідає
закону. I враховуючи зазначені в запереченні спростування
касаційної скарги, Позивач просить судові рішення залишити без
змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу пп. 5.2.1. ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
- податкове
зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом
відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається
узгодженим у день отримання платником податків податкового
повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2
цього пункту, за яким остаточне рішення вищого (центрального)
органу контролюючого органу за заявою платника податків не
підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути
оскаржене у судовому порядку.
Як встановлено судами - 17.01.2003 ДПI прийняла податкове
повідомлення-рішення № 000202320/0/1132, відповідно до якого
Позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на
прибуток у сумі 103 425 грн. (в тому числі основний платіж - 98
500 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 4 925 грн.).
23.03.2003 ДПI прийняла податкові повідомлення-рішення №
0001052320/0/7027 та № 0001062320/0/6971, якими застосовано до
Позивача штрафні (фінансові) санкції відповідно до пп.17.1.7
п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
- за порушення граничного терміну сплати
узгодженого податкового зобов'язання по податку на прибуток за
затримку платежу:
- на 85 календарних днів граничного строку сплати узгодженої
суми податкового зобов'язання 27 825 грн. - штраф у розмірі 20% у
сумі 5 565 грн.
- на 129 календарних днів граничного строку сплати узгодженої
суми податкового зобов'язання 70 675 грн., - штраф у розмірі 50% у
сумі 35 337,51 грн.
Дослідивши позовні вимоги та фактичні обставини справи - суд
першої інстанції встановив, що рішенням Господарського суду
Львівської області від 27.01.2005 по справі № 5/1165-12/112
податкове повідомлення-рішення від 17.01.2003 № 000202320/0/1132
визнано недійсним як таке, що не відповідає вимогам закону.
Зазначене судове рішення набрало чинності після апеляційного
оскарження.
Тому враховуючи приписи ст. 72 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд першої інстанції дійшов
висновку, що ДПI безпідставно нарахувала штрафні санкції за
несплату податкового зобов'язання, яке в судовому порядку визнано
недійсним. Суд апеляційної інстанції повністю підтримав зазначений
висновок.
Iз зазначеним обгрунтуванням судових рішень, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України погоджується повністю.
При цьому доводи ДПI, викладені в касаційній скарзі щодо
правомірності нарахування штрафу у визначені законом терміни, не
можуть бути враховані, як такі, що не спростовують обгрунтувань
судових рішень, оскільки в основу оскаржених судових рішень
покладено юридичний факт, де сама підстава нарахування штрафних
санкцій - вже визнана недійсною. Також необхідно зазначити, що
судами правомірно застосовано норму ст. 5 Закону України від
21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, так як обмеження в строках оскарження податкового
повідомлення-рішення в судовому порядку, після адміністративного
оскарження - відсутнє.
Аналізуючи наведені норми права, які спростовують доводи
касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами
попередніх інстанцій норм матеріального права, встановлено, що
суди першої та другої інстанцій правильно дослідили обставини
справи та винесли рішення та ухвалу з дотриманням норм
матеріального і процесуального права, які не підлягають
скасуванню, відповідно касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2005
та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
04.10.2005 по справі № 5/775-12/130 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді М.О. Федоров
А.О. Рибченко
Г.К. Голубєва
А.I. Брайко