К/С № К-7531/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Федорова М.О.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
позивача: Карпічева Ю.Г.
відповідача: Корній О.М., Пацурківського О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Чернівці
на рішення Господарського суду Чернівецької області від
22.04.2005 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.06.2005 р.
у справі № 9/88
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальної компанії "Чернівціобленерго"
до Державної податкової інспекції у місті Чернівці
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від
22.04.2005 р., залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 22.06.2005р., позов
задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у
м. Чернівці № 0012432320/0 від 17.08.2004 р. про застосування
штрафної санкції на суму 73159,00 грн.
ДПI у місті Чернівці подала касаційну скаргу, якою просить
скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою
відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення
норм матеріального права, а саме п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4
п.п. Закону України № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 6.1.3 Iнструкції
про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових)
санкцій органами державної податкової служби, зареєстрованої
Міністерством юстиції України 23.03.2001 р. за № 268/5459. Суди не
врахували, що позивач провів коригування податкового зобов'язання
з ПДВ шляхом заниження податкового зобов'язання в одних періодах
та завищення на таку ж суму податкового кредиту в інших періодах.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Актом перевірки № 181/23-508/00130760 від 16.08.2004 р.
зафіксовано порушення позивачем п. 4.5.ст. 4 та п.п. 7.4.5. п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та
доповненнями) та ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із
змінами та доповненнями). Порушення полягало у заниженні позивачем
податку на додану вартість в січні 2003 року в сумі 38202,00 грн.,
в червні 2003 року в сумі 65406,00 грн., в жовтні 2003 року в сумі
42710,00 грн., в лютому 2003 року в сумі 38202,00 грн., у вересні
2003 року в сумі 65406,00 грн., в листопаді 2003 року в сумі
42710,00 грн.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0012432320/0 від 17.08.2004 р.,
яким на підставі п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 визначено податкове
зобов'язання з ПДВ у сумі 0 грн. та штрафні санкції у сумі
73159,00 грн.
За приписами п. "б" п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-III
(із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р.
№ 550-IV) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити
суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані
документальних перевірок результатів діяльності платника податків
свідчать про заниження або завищення суми його податкових
зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до вимог п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у
разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму
податкового зобов'язання платника податків за підставами,
викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4
цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у
розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми
податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів,
установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу),
починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата,
та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання
таким платником податків податкового повідомлення від
контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої
суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості
податкових періодів, що минули.
Таким чином, вищевказаною нормою закону розмір штрафних
санкцій ставиться в залежність від суми недоплати, самостійно
донарахованої податковим органом у разі, якщо дані документальних
перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про
заниження платником податків суми податкових зобов'язань.
Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій,
суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість
позивачеві не було визначено спірним податковим
повідомленням-рішенням, що свідчить про відсутність у відповідача
правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на
підставі п.п.17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної
інстанції щодо необхідності визнання недійсним податкового
повідомлення рішення узгоджуються з обставинами у справі та
відповідають нормам матеріального права.
Доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі,
суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки вони суперечать
вищевикладеній позиції та вимогам законодавства.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Чернівці залишити без задоволення, а рішення Господарського суду
Чернівецької області від 22.04.2005 р. та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
М.О. Федоров
О.I. Степашко