ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.I.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Проценко О. О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м.
Миколаєва від 25 жовтня 2005 року та постанову апеляційного суду
Миколаївської області від 17 січня 2006 року у справі за його
позовом до Державної податкової адміністрації у Миколаївській
області, Державної податкової адміністрації України про визнання
дій неправомірними, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
Державної податкової адміністрації у Миколаївській області,
Державної податкової адміністрації України про визнання дій
неправомірними.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25
жовтня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано
неправомірними дії ДПА у Миколаївській області щодо звільнення
ОСОБА_1, зобов'язано ДПА у Миколаївській області змінити підстави
звільнення ОСОБА_1 на підпункт "а" пункту 65 Положення про
проходження служби рядовим і начальницьким складом органів
внутрішніх справ Української РСР. Зобов'язано ДПА України
здійснити перерахунок розміру призначеної позивачу пенсії. В решті
вимог позивачу відмовлено.
Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 17
січня 2006 року постанову Центрального районного суду м.
Миколаєва від 25 жовтня 2005 року скасовано в частині визнання
неправомірними підстав звільнення, покладення обов'язку щодо зміни
цих підстав і відповідного перерахунку пенсії та прийнято в цій
частині нову постанову. В позові ОСОБА_1 в частині визнання
неправомірними підстав звільнення та покладення обов'язку щодо
зміни цих підстав і здійснення відповідного перерахунку пенсії
відмовлено. В решті постанова суду першої інстанції залишена без
змін.
На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення судів
першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки
рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з
додержанням норм матеріального та процесуального права, правова
оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги
є необгрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями
225-229 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
для зміни чи скасування судових рішень.
Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що у ДПА у
Миколаївській області були відсутні підстави для звільнення
позивача за підпунктом "а" пункту 65 Положення, оскільки за ним
звільняються у відставку за віком особи при досягненні граничного
віку перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові
звання. Так, відповідно до п. 7 Положення особи середнього
начальницького складу перебувають на службі в органах внутрішніх
справ до 45 років і за загальним правилом, встановленим п. 8
Положення, підлягають після досягнення цього віку звільненню в
запас з постановкою на військовий облік або у відставку.
Положенням (п.8) встановлені також підстави для дострокового
звільнення зі служби осіб начальницького складу, серед яких немає
підстави "за віком". Положення містить лише одну підставу
дострокового звільнення зі служби в запас за віком осіб середнього
начальницького складу, яка встановлена підпунктом "а" пункту 64.
Так можуть бути звільнені особи, які мають вислугу 20 і більше
років, і яким до досягнення встановленого віку перебування на
службі залишилося 3 роки і менше. На день звільнення позивачу
виповнилося 43 роки, він мав вислугу більше 20 років, а тому
правильно був звільнений в запас (з постановкою на військовий
облік) за віком за підпунктом "а" пункту 64 Положення.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення вимог
позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача
стосовно підстав звільнення, покладення обов'язку по зміні цих
підстав і відповідного перерахунку пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Керуючись статтями 215, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня
2005 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від
17 січня 2006 року у справі за його позовом до Державної
податкової адміністрації у Миколаївській області, Державної
податкової адміністрації України про визнання дій неправомірними -
без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I. Співак
Судді С.В. Білуга
О.I. Гаманко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. I.