ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Справа № 4-2562/05/06
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Цуркана М.I. - головуючий,
Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,
Кобилянського М.Г.,
Ліпського Д.В.,
Юрченка В.В.,
при секретарі Проценко О.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Одеської області від 24 лютого
2004 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Управління Пенсійного
фонду України в Ренійському районі Одеської області,
в с т а н о в и л а :
В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про
скасування рішення судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Одеської області від 24 лютого 2004 року, яким скасовано
рішення Ренійського районного суду Одеської області від 11 червня
2003 року про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в
Ренійському районі Одеської області на користь ОСОБА_1 недоплачену
пенсію в сумі 4852,83 грн. Просить залишити в силі рішення суду
першої інстанції.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
позивач отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про
пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
.
Вважаючи, що розмір його пенсії є нижчим від прожиткового
мінімуму, встановленого законом, що суперечить вимогам статті 43
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та порушує його право на
належне пенсійне забезпечення, в грудні 2003 року ОСОБА_1
звернувся в суд з позовом (зі скаргою в порядку, передбаченому
главою 31-А Цивільного процесуального кодексу ( 1618-15 ) (1618-15)
1963
року).
Перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у
справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в
задоволенні позову апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що
суб'єкт владних повноважень не порушив прав позивача на належне
пенсійне забезпечення, оскільки пенсію позивачу призначено в
розмірі, що відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про
пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, яка визначає розміри пенсій за
віком. Підвищення пенсії здійснювалося на підставі відповідних
Постанов Кабінету Міністрів України. Законами України про
затвердження прожиткового мінімуму на 2000, 2001 й 2002 роки не
передбачено підвищення розміру пенсій.
Крім того, положення статті 19 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
не визнано в установленому законом
порядку такими, що не відповідають Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Тому відповідно до вимог вказаних норм права немає правових
підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення.
Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням
норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею
226 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
підстав для його скасування та залишення в силі рішення суду
першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської
області від 24 лютого 2004 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.
Судді:
М.I. Цуркан С.Є. Амєлін М.Г. Кобилянський Д.В. Ліпський
В.В. Юрченко