У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: Бець Т.О.
відповідача 1: Князєвої Я.Є., Iваненко С.О.
відповідача 2: не з'явився.
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства
"Iнформюрсервіс"
на постанову Луганського апеляційного господарського суду
від 10.05.2005 р.
у справі № 4/578н
за позовом Приватного підприємства "Iнформюрсервіс"
до 1. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції
у м.Луганську
2. Відділення державного казначейства у Ленінському районі
м.Луганська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
стягнення бюджетної заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
ПП "Iнформюрсервіс" звернулось з позовом до Ленінської МДПI,
ВДК у Ленінському районі м.Луганська про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень №0000162340/0 та №0000172340/0 від
22.04.2004 р. та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за
вересень 2003 р. в розмірі 2315100 грн.
Рішенням Господарського суду Луганської області від
22.02.2005 р. позов задоволено повністю.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
10.05.2005 р. рішення місцевого господарського суду скасовано, у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення суд апеляційної інстанції виходив з того,
що позивачем необгрунтовано включено до складу валових витрат та
до складу податкового кредиту спірні суми по господарській
операції при проведенні розрахунків за друкувальні пристрої шляхом
передачі банківських ощадних сертифікатів за договором від
08.09.2003 р. №04/12-П та додатковою угодою від 15.09.2003 р. №
04/12-П по декларації з податку на додану вартість за вересень
2003 р.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
позивача, у якій ставиться питання про скасування судового
рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення
місцевого господарського суду, з підстав порушення норм
матеріального права.
Відповідачі заперечень на касаційну скаргу не надали.
Представники відповідача-1 у судовому засіданні касаційної
інстанції просили касаційну скаргу залишити без задоволення,
рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Відповідач-2 представника у судове засідання касаційної
інстанції не направив, про час та місце розгляду справи
повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим
повідомлення.
Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
13.10.2003 р. позивач надав відповідачу-1 податкову
декларацію з податку на додану вартість за вересень 2003 р., в
якій визначено від'ємне значення податку в сумі 2315100 грн.
Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку
правильності обчислення та сплати позивачем до бюджету сум ПДВ та
податку на прибуток за період з 01.07.2003 р. по 31.12.2003 р., за
результатами якої складено акт №168/23-3-206-ДСК.
На підставі акту прийняті податкові повідомлення-рішення
№0000052340/0 від 17.02.2004 р., яким визначено податкове
зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3481530 грн., у
т.ч. 2321020 грн. - основний платіж, 115510 грн. - штрафні
санкції, та №0000282310/0 від 17.02.2004 р., яким визначено
податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1944 грн., у
т.ч. 1620 грн. - основний платіж, 324 грн. - штрафні санкції.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в
порядку адміністративного узгодження, скарги позивача задоволені в
повному обсязі.22.04.2004 р. відповідачем-1 вдруге здійснено
позапланову документальну перевірку правильності обчислення в
сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток за період з
01.07.2003 р. по 31.12.2003р. за результатами якої складено акт
№196/26-23419360.
На підставі цього акту прийняті податкові
повідомлення-рішення від 22.04.2004 р. форми "В" №0000162340/0,
яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень
2003 р. на 2315100 грн. та форми "Р" №0000172340/0 яким визначено
податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній
сумі 8880 грн., у т.ч. 5920 грн. - основний платіж та 2960 грн.
штрафні санкції.
Як встановлено у справі, позивач на підставі договору
купівлі-продажу від 28.07.2003р. №15/07-П придбав у ТОВ
"Запоріжтехноторг" друкувальні пристрої виробництва Canon Inc
Fukushіma Factorі Prіnter (Японія) в кількості 8000 шт. на
загальну суму 13896000 грн., у т.ч. ПДВ 2316000 грн., що
підтверджується актом приймання-передачі та видатковою накладною
№РН-0000002 від 28.07.2003 р., довіреністю серії ЯЖТ №895553 від
28.07.2003 р., а також податковою накладною від 28.07.2003 р. №2
виписаною продавцем товару.
Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій
формі векселями на загальну суму 2309000 грн., емітованими
позивачем, і грошовими коштами в сумі 11587000 грн. згідно
платіжних доручень.
У зв'язку з придбанням товару позивач вартість придбаного без
ПДВ у сумі 11580000 грн. включив до складу валових витрат з
податку на прибуток за 9 місяців 2003 р., а суму ПДВ - 2316000
грн. до складу податкового кредиту з ПДВ за липень 2003 р.
В подальшому позивачем друкувальні пристрої продані ПП
"Техкомплекс" згідно договору купівлі-продажу від 08.09.2003 р.
№04/12-П на загальну суму 13931520 грн. в т.ч. ПДВ 2321920 грн. та
виписано останньому податкову накладну від 08.09.2003 р. №1.
У зв'язку з викладеним, позивачем вартість реалізованого без
ПДВ товару у сумі 11609600 грн. включено до складу валового
доходу з податку на прибуток за 9 місяців 2003 р., а суму ПДВ
23219920 грн. до складу податкового зобов'язання з ПДВ за вересень
2003 р.
За умовами договору №04/12-П від 08.09.2003 р. і додаткової
угоди до нього сторони дійшли згоди про проведення розрахунків за
продукцію шляхом передачі цінних паперів, а саме банківських
ощадних сертифікатів на пред'явника на збалансованій за грошовою
вартістю основі. При цьому ПП "Техкомплекс" передає позивачу цінні
папери на загальну суму 13926120 грн., у т.ч. ПДВ - 2321020 грн.
Таким чином, в якості оплати позивач отримав від ПП
"Технокомплекс" 3 банківські ощадні сертифікати на пред'явника,
емітентом яких є ВАТ АКБ "Український кредитно-торговий банк" на
загальну суму 13926120 грн., у т.ч. ПДВ - 2321020 грн. та грошові
кошти в сумі 5400 грн. згідно платіжного доручення.
Оскільки ощадні сертифікати виконували при розрахунках роль
товару ТОВ "Техкомплекс" видав податкову накладну від 17.09.2003
р. на суму 13926120 грн., у т.ч. ПДВ - 2321020 грн.
Позивач вартість сертифікатів без ПДВ в сумі 11605100 грн.
відніс до складу валових витрат з податку на прибуток за 9
місяців 2003 р., а ПДВ у сумі 2321020 грн. до складу податкового
кредиту з ПДВ за вересень 2003 р.
Декларація з ПДВ за вересень 2003 р. позивачем подана
загальної форми і до неї було включено від'ємне значення податку
по декларації за липень 2003 р., у зв'язку з чим у вересні 2003 р.
заявлено податкових зобов'язань на суму 2321920 грн., податкового
кредиту на суму 4637020 грн., від'ємне значення податку склало
2315100 грн.
В подальшому ощадні сертифікати були пред'явлені позивачем до
оплати АКБ "Український кредитно-торговий банк", а одержані кошти
перераховані ТОВ "Запоріжтехноторг"згідно платіжних доручень.
Згідно ст.3 Закону України "Про цінні папери та фондову
біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
ощадні сертифікати є цінними паперами.
Пунктом 1 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що ощадний сертифікат,
цінний папір, що використовується у будь-яких операціях, крім
операцій з їх випуску (емісії) та погашення, є товаром.
Відповідно до п.1.19. ст.1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
проведення розрахунків за
товари (роботи, послуги) у будь-якій іншій формі, ніж грошова, є
бартером (обміном).
Згідно п.1.31. ст.1 цього Закону продажем товарів є будь-які
операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу,
міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які
передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або
компенсацію, незалежно від строків її видання, а також операції з
безоплатного надання товарів.
Передача ощадних сертифікатів у рахунок оплати за придбані
товари, виконані роботи або одержані послуги передбачає перехід
права власності на них до продавця, а тому має ознаки операції з
продажу товарів.
Згідно п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вказані операції є об'єктом оподаткування.
Таким чином, місцевий господарський суд встановивши, що
позивач придбав ощадні сертифікати як товар, здійснені витрати по
придбанню пов'язані з його господарською діяльністю, дійшов
вірного висновку про правомірне віднесення останнім ПДВ у складі
вартості придбаного товару до податкового кредиту з ПДВ за
вересень 2003 р. Висновок податкового органу про завищення ПДВ по
цій господарській операції суперечить чинному законодавству, а
тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню
недійсними.
Пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено у разі, коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з пп.7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення,
така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного
бюджету України протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує. Суми не відшкодовані платнику
податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються
бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Апеляційний господарський суд, повно та правильно встановивши
обставини справи, помилково застосував до спірних правовідносин
пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України "По оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
згідно якого платник податку веде
окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними
паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а
також фондових та товарних деривативів, оскільки судами
встановлено передачу ощадних сертифікатів у рахунок оплати
придбаних друкувальних пристроїв, у зв'язку з чим дійшов
помилкового висновку про неправомірне включення позивачем до
складу валових витрат витрат пов'язаних з одержанням
сертифікатів.
Крім того, у справі встановлено, що сертифікати
використовувались в межах договорів з суб'єктами підприємництва,
а саме, сертифікати придбані у ПП "Техкомплекс", пред'явлені до
оплати АКБ "Український кредитно-торговий банк", одержані за
сертифікати кошти перераховані ТОВ "Запоріжтехноторг", зазначені
операції відображені в бухгалтерському і податковому обліках
платника податків.
Режим здійснення валютних операцій на території України та
сфера застосування визначені Декретом Кабінету Міністрів України
"Про систему валютного регулювання та валютного контролю"
( 15-93 ) (15-93)
. Оскільки у справі встановлено, що ощадні сертифікати
не були використані у валютних операціях, вони не є валютною
цінністю.
Відповідно до ст.226 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та
залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено
відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За таких обставин, судова колегія вважає, що касаційна скарга
позивача підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної
інстанцій - скасуванню, а рішення місцевого господарського суду
залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Iнформюрсервіс"
задовольнити.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
10.05.2005 р. скасувати.
Рішення Господарського суду Луганської області від 22.02.2005
р. залишити в силі.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути
оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами
протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий (підпис) Л.В.Ланченко
Судді (підпис) К.В.Конюшко
(підпис) О.М.Нечитайло
(підпис) Н.Г.Пилипчук
(підпис) О.I.Степашко
Повний текст ухвали складено 25.12.2006 р.
Згідно з оригіналом:
Суддя Вищого адміністративного суду України Л.В.Ланченко