ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Леонтович К.Г.
Чалого С.Я.
при секретарі: Коротких В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
в м. Києві справу за касаційною скаргою Державної податкової
інспекції у м. Чернігові на рішення господарського суду
Чернігівської області від 06 грудня 2004 року та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 15 червня 2005
року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.
Чернігові про визнання частково недійсним податкового
повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2004 року суб'єкт підприємницької діяльності -
фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної
податкової інспекції у м. Чернігові про визнання частково
недійсним податкового повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 06
грудня 2004 року, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 15 червня 2005 року позовні
вимоги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_1 задоволено.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м.
Чернігові просить скасувати ухвалені судові рішення та направити
справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на
порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПI була проведена
комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та
валютного законодавства України СПД - фізичною особою ОСОБА_1 за
період з 01.07.01 року по 31.12.03 року. Перевірку проведено з
врахуванням вимог ст. З "в" Указу Президента України від 23.07.98
р. № 817/98 ( 817/98 ) (817/98)
"Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності".
Зазначеною перевіркою, за результатами якої і був складений
НОМЕР_1, було встановлено, що на розрахунковий рахунок позивача
НОМЕР_2 у листопаді - грудні 2002 року надійшли грошові кошти у
розмірі 2 187 918,00 грн. та р/р НОМЕР_3 у червні - листопаді 2002
року - у розмірі 1 707 871,18 грн., як оплата за векселі,
емітовані ТДВ "ПСК" та ТДВ СК "Союзспецстрах".
В ході перевірки встановлені порушення п.7.1 ст.7, ст.13,
п.19.1 ст.19 ДКМУ від 26.12.1992 року № 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
"Про
прибутковий податок з громадян" зі змінами та доповненнями, а
саме: заниження СПД ОСОБА_1 у 2002 році суми оподатковуваного
чистого доходу на 1554877,80 грн., яке виникло внаслідок не
включення ним доходу по операціях з погашення простих векселів до
складу сукупного річного оподатковуваного доходу.
В результаті документальної перевірки відповідно наданих
документів та матеріалів зустрічних перевірок встановлено
надходження на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_1у червні-листопаді
2002 року грошових коштів на загальну суму 3895789,18 грн., як
оплата за векселі, емітовані ТДВ "ПСК" та ТДВ СК "Союзспецстрах".
Відповідно ст.21 Закону України "Про цінні папери і фондову
біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
порядок випуску та обігу векселів в Україні
визначається Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 розділу II
Правил виготовлення і використання вексельних бланків,
затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного
банку України від 10.09.92 року № 528 ( 528-92-п ) (528-92-п)
та частиною 5
статті 24 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
передбачено, що векселі можуть видаватися лише для оплати за
поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги.
Перевіркою бланків векселів встановлено, що
векселедержателями даних векселів були ТОВ ФК "Асаром - Дніпро";
ЗАТ СК "Аура" (м. Дніпропетровськ); ВАТ "Українська
перестрахувальна компанія" (м. Львів). Iндосамент на зворотній
стороні векселів вчинено на користь вищевказаних фірм.
На підставі даних про зустрічні перевірки встановлено, що між
векселедержателями, емітентами та СПД ОСОБА_1 вексельних
розрахунків не проводилось.
Враховуючи вищевикладене, векселі емітовані ТДВ "ПСК" та ТОВ
"Союзспецстрах" не виступали як оплата за фактично поставлені
товари, виконані роботи, надані послугиОСОБА_1, отримання коштів
на розрахунковий рахунок внаслідок погашення простого векселя
протягом 2002 року не є результатом діяльності, яка була вказана у
свідоцтві про сплату єдиного податку СПД.
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.97 року (п.1.6 ст.1)
передбачено, що "товари - це матеріальні та нематеріальні активи,
а також цінні папери та деривативи, що використовуються у
будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та
погашення."
Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з і громадян" ( 13-92 ) (13-92)
№ 2535-ХII ( 2535-12 ) (2535-12)
від 03.07.1992 року (зі змінами та доповненнями) передбачено,
зокрема, при здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних
прав та визначених і законом цінних паперів (вексель-цінний
папір), оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі
зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності, вважається
прибуток, тобто різниця між доходом, одержаним від продажу таких
корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та
документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними
громадянином протягом звітного року або попередніх звітному і
років. Облік фінансових результатів операцій з купівлі-продажу
корпоративних прав та цінних паперів ведеться у порядку,
встановленому пунктом 7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Прибуток, одержаний
громадянином від операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та
цінних паперів, обчислений за результатами звітного року,
включається до складу його сукупного річного оподатковуваного
доходу."
Проте, суди не дали належної оцінки та не з"ясували належним
чином чи включається дохід СПД ОСОБА_1в сумі 3 895 789,18 грн. по
операціях з погашення простих векселів до складу його сукупного
річного оподатковуваного доходу і чи підлягає оподаткуванню
прибутковим податком згідно вимог Декрету Кабінету Міністрів
України. "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
№ 2535-ХII
від 03.07.1992 року (зі змінами та доповненнями).
Приймаючи рішення суд першої інстанції визначив діяльність
СПД ОСОБА_1як комісійну відповідно до договору про надання
посередницьких послуг від 01 червня 2002 року з ОСОБА_2, який
наданий позивачем до суду.
Разом з тим, судом залишено поза увагою посилання ДПI на те,
що даний договір при перевірці не надавався. Також суд не звернув
уваги, що в матеріалах справи містяться суперечливі дані щодо
підприємницької діяльності позивача в перевіреному періоді. Так,
згідно пояснень позивача, наданих 15 квітня 2004 року, його доходи
в 2002 році склали 2358,18 грн., які одержані від надання
транспортних послуг. У позивача крім книги обліку доходів і витрат
ніяких документів, які б підтверджували його доходи та витрати,
немає.
Зважаючи на наведене можна зробити висновок, що при
проведенні перевірки договір на надання посередницьких послуг з
ОСОБА_2 до органів ДПС не надавався.
ДПI у м. Чернігові не обгрунтовувала свої заперечення
висновками судово-почеркознавчої експертизи, оскільки по
кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 судово-почеркознавча
експертиза не проводилася,
Відповідно до ст.32 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами у справі є
будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у
визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність
обставин на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також
інші обставини, які мають суттєве значення для правильного
вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої
інстанції про те, що ДШ у м. Чернігові при проведенні перевірки не
врахувала Договору, внаслідок чого дала невірну оцінку відносинам,
які склалися між позивачем та іншими особами при надходженні
коштів на його рахунок. При цьому, докази, які надані ДПI про
підтвердження факту відсутності договору на час проведення
перевірки (протокол допиту ОСОБА_2 від 07.09.04 року, пояснення
позивача від 15.04.2004 року, нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2
від 08.12.04 року) не були прийняті до уваги.
Відповідно до ст. 32 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами у справі є
будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у
визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність
обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також
інші обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Разом з тим, в зв'язку з суперечністю доказів, наданих
сторонами, суди не вчинили жодної дії для витребування додаткових
доказів сторін чи пояснень інших осіб, що мають суттєве значення
для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
мотивувальній частині рішення вказуються докази, на підставі яких
прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив
докази сторін.
В своєму рішенні суд першої інстанції послався на те, що
надані ДПI докази, а саме висновок судово-почеркознавчої
експертизи судом не приймаються до уваги, оскільки вони отримані в
ході кримінально-процесуального провадження і не змінюють суті та
наслідків фактично виконаної угоди. Ці висновки не грунтуються на
матеріалах справи, оскільки ДПI у м. Чернігові не залучала до
матеріалів справи висновок судово-почеркознавчої експертизи та не
посилалася на нього, як на підставу своїх заперечень щодо позовних
вимог (таких висновок взагалі не існує).
Суд апеляційної інстанції в постанові цей факт залишив поза
увагою.
Дані обставини призвели до порушення основних принципів
судочинства - рівності сторін перед судом, змагальності, які
передбачають, що правосуддя у господарських судах здійснюється на
засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і
судом, і господарський суд створює сторонам та іншим особам, які
беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних
обставин справи і правильного застосування законодавства.
Оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій
порушення норм матеріального та процесуального права призвели до
неправильного вирішення справи, рішення судів підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Чернігові задовольнити.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 06
грудня 2004 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 15 червня 2005 року скасувати, справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому
складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
З оригіналом згідно
Судді (підписи)
Суддя Вищого адміністративного
суду України В.В. Харченко