ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Чалого С.Я.
Леонтович К.Г.
при секретарі: Коротких В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
в м. Києві справу за касаційною скаргою Державної податкової
інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області на рішення
господарського суду Миколаївської області від 25 січня 2005 року
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29
березня 2005 року у справі за позовом відкритого акціонерного
товариства "ЮГцемент" до Державної податкової інспекції у
Миколаївському районі Миколаївської області про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення про застосування пені в сфері
зовнішньоекономічної діяльності, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2004 року відкрите акціонерне товариство
"ЮГцемент" звернулося до суду з позовом до Державної податкової
інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про
застосування пені в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25
січня 2005 року, залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 29 березня 2005 року позовні
вимоги відкритого акціонерного товариства "ЮГцемент" задоволено.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у
Миколаївському районі Миколаївської області просить скасувати
ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити
ВАТ "ЮГцемент" у позові, посилаючись на порушення судами норм
матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій
ухвалюючи рішення послались на те, що податковий орган
неправомірно виніс податкове повідомлення-рішення, оскільки
відповідно до п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкові органи
мають право виносити податкові повідомлення-рішення лише в
конкретних випадках, які зазначені в даному пункті.
Проте, погодитися з такими висновками попередніх судових
інстанцій неможливо зважаючи на наступне.
Згідно наказу ДПА України № 247 ( z0467-03 ) (z0467-03)
від 27.05.2003
року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.06.2003
року за №467/7788 затверджено порядок направлення органами
державної податкової служби України податкових повідомлень
платникам податків.
Пунктом 2.2. зазначеного Порядку визначено термін податкового
зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів
або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків,
зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних
(фінансових) санкцій, у тому числі пені за порушення термінів
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та
в строки, визначені Законом або іншими законами України.
Крім того, п. 3.2. вказує на те, за яких обставин формується
податкове повідомлення - рішення, а саме у випадках, які зазначені
в п.3.1.коли здійснення такого розрахунку передбачено чинним
законодавством.
Таким чином, прийняття податкового повідомлення-рішення є
вірним, оскільки даний наказ має силу нормативно-правового акту і
є обов'язковим для виконання державною податковою службою.
Законом України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлюється порядок
нарахування та сплати штрафних санкцій в тому числі за порушення в
сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно із Законом України від 04.12.90 року № 509-ХII "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
(зі змінами та
доповненнями) завданням органів державної податкової служби є
здійснення контролю за додержанням податкового законодавства,
правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до
бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів
(обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів,
установлених законодавством, та згідно зі ст. 4 Закону України від
23.09.94 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, державним податковим інспекціям
надано право стягувати з резидентів за порушення ними термінів,
передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, пеню за кожний день
прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки
(митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті,
перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом
Нацбанку України на день виникнення заборгованості.
Статтею 2 Закону № 185 94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
установлено, що
імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах
відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90
календарних днів з моменту здійснення авансовою платежу або
виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт,
послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії
Нацбанку України.
У разі пред'явлення резидентом ВМД уповноважений банк знімає
імпортну операцію з контролю лише після отримання реєстру ВМД від
відповідного митного органу згідно і вимогами постанови Кабінету
Міністрів України і Нацбанку України від 26.12.95 року № 1044
( 1044-95-п ) (1044-95-п)
, тобто оформленої ВМД відповідно до п. 8 Положення
про вантажну митну декларацію.
При проведені перевірки (в разі наявності на момент
проведення документальної перевірки в імпортера лише
товаросупровідних документів з відтиском штампа "під митним
контролем" при відсутності належним чином оформленої ВМД типу
IМ-40 після закінчення законодавчо встановлених термінів ввезення
товарів на митну територію України з резидента стягується пеня,
передбачена ст. 4 Закону № 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
) .
Отже, у випадку, коли належним чином оформлена ВМД типу IМ-40
подається до податкового органу після підписання акта перевірки у
період узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень
контролюючих органів та визначення податкового боргу, то вона не
дає підстав для не нарахування пені, що передбачена ст. 4 Закону №
185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
В даному випадку, перевіркою встановлено, що ВАТ "ЮГцемент"
26 травня 2004 року уклало Контракт №57 з нерезидентом ТОВ "НIКЦIМ
Точмашприлад" (Росія), згідно з умовами якого (п. 1.1.)останнє
зобов'язалося розробити, виготовити, атестувати та поставити
машину випробувальну МИЦИС-З00 К.
В додатку до Контракту №57 від 26.05.2004 року "Технічні
вимоги" в абзаці 2 зазначено: "машина повинна бути обладнана
системою комп'ютерного управління, яке забезпечує автоматизоване
управління процесом випробування, обробку результатів випробування
та надання їх у вигляді протоколу."
Вказаний у Контракті №57 від 26.05.2004 року "Товар" містить
об'єкти інтелектуальної власності, які, згідно постанови Кабінету
Міністрів від 28 квітня 2001 року №412 ( 412-2001-п ) (412-2001-п)
із змінами
та доповненнями, підлягають включенню до реєстру товарів, що
містять об'єкти інтелектуальної власності, який складається
Держмитслужбою.
Таким чином, ВАТ "ЮГцемент" порушило п. 6 Постанови Кабінету
Міністрів від 28 квітня 2001 року за №412 ( 412-2001-п ) (412-2001-п)
із
змінами та доповненнями.
Згідно з ст.189 Митного Кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
від
11.07.2002 року ввезення товарів на митну територію України в
режимі імпорту передбачає:
- подання митному органу документів, що засвідчують підстави
та умови ввезення товарів на митну територію України;
- сплату податку і зборів, якими обкладаються товари під
час введення на митну територію України відповідно до законів
України ;
- дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів
нетарифного регулювання та інших обмежень.
Згідно ст. 1 п."3" Митного Кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
від
11.07.2002 року із змінами та доповненнями вільний обіг це
розпорядження товарами, пропущеними через митний кордон України
без митного контролю.
ВМД IМ 40 № 504000002/4/109812 (застосовано митний режим
"імпорт") складена від 27.10.2004 року на суму 202669,54 грн. по
валютному курсу 0.18444грн., тобто вартість імпортованого
обладнання ( без вартості об'єктів інтелектуальної вартості )
складає 1 098 837р/руб.
Перевищення граничного терміну розрахунків по
передоплаті від 10.06.2004 року на отримання імпортного
обладнання за період з 08.09.2004 року по 27.10.2004 року (дату
отримання товару по ВМД ЇМ 40 № 504000002/4/109812) складає 49
днів.
Станом на 09.11.2004 року уповноважений банк - МФ ПриватБанк
не надав до ДШ у Миколаївському районі відомостей про зняття
вказаної імпортної операції резидента (ВАТ "ЮГцемент") з контролю.
Крім того, 03.12.2004 року, уже після проведеної перевірки
уповноважений банк знову надав інформацію про несплачену
заборгованість по контракту №57 від 26.05.2004 року яка складає 53
662,76 російських карбованців
Таким чином, ненадходження товару в установлені
законодавством терміни (в тому числі передбачається вільне
користування на території України) до України, за якими відповідно
до імпортних договорів здійснено попередню оплату, тягне за собою
згідно ст.4 Закону України "Про здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.1994 року ХН85/94-ВР зі змінами та
доповненнями застосування пені, яка була обчислена в акті
перевірки ДШ у Миколаївському районі та визначена в
повідомленні-рішенні від 11.11.2004 року
№0002042301/0/23/00293031/14997/10/23-115.
Статтею 1 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність" у визначено
терміни, зокрема моментом здійснення експортного/імпортного
контракту є момент, на який здійснено усі обов'язки за зазначеним
контрактом. Момент здійснення експорту/імпорту - це момент
перетину товаром митного кордону України або переходу права
власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується
від продавця до покупця. Переміщення через митний кордон (момент
перетину кордону) у відповідності зі ст.1 п. 23 Митного Кодексу
( 92-15 ) (92-15)
визначається як ввезення на митну територію України,
вивезення або транзит через митну територію України, фактичне
переміщення через митний кордон України товарів та інших
предметів.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що оскільки
обставини справи встановлено судами повно, але неправильно
застосовано матеріальний закон, то в силу вимог ст.229 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
судові рішення підлягають скасуванню з постановленням
нового рішення про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 229, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Миколаївському районі Миколаївської області задовольнити, рішення
господарського суду Миколаївської області від 25 січня 2005 року
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29
березня 2005 року скасувати і ухвалити нове рішення наступного
змісту: "У позові відкритого акціонерного товариства "Югцемент" до
Державної податкової інспекції у Миколаївському районі
Миколаївської області про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення про застосування пені в сфері
зовнішньоекономічної діяльності відмовити".
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
З оригіналом згідно
Судді (підписи)
Суддя Вищого адміністративного
суду України В.В. Харченко