ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Проценко О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1. на рішення Печерського районного суду м. Києва від
17.06.2003р. та ухвалу апеляційного суду Київської області від
19.02.2004р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції
України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства
України та апеляційного суду Одеської області про стягнення
заробітної плати та матеріальної допомоги, -
встановила:
У листопаді 2001 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського
районного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України,
Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та
апеляційного суду Одеської області про стягнення заробітної плати
та матеріальної допомоги.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2003р.
в задоволенні позову ОСОБА_1. було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 19.02.2004р.
апеляційну скаргу ОСОБА_1. було відхилено, а рішення Печерського
районного суду м. Києва від 17.06.2003р. залишено без змін.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення
Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2003р. та ухвалу
апеляційного суду Київської області від 19.02.2004р. скасувати та
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що
ОСОБА_1 з 1982 року працював на посаді IНФОРМАЦIЯ_1, а з 1987 року
працює на посаді IНФОРМАЦIЯ_2. За твердженням позивача за період
роботи з 1997р. по 2001р. бухгалтерією апеляційного суду Одеської
області йому не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася
заробітна плата, а саме до складу заробітної плати не були
включені премія, матеріальна допомога для вирішення
соціально-побутових питань, надбавка за доступ до державної
таємниці. Оплата праці ОСОБА_1. в період з 1997р. по 2001р.
складалася: з посадового окладу, згідно постанов Кабінету
Міністрів України від 21.01.1993р. № 39 ( 39-93-п ) (39-93-п)
, від
07.05.1998р. № 632 ( 632-98-п ) (632-98-п)
та від 13.12.1999р. № 2288
( 2288-99-п ) (2288-99-п)
; надбавок за кваліфікаційний клас, згідно Указів
Президента України від 19.01.1996р. № 71 ( 71/96 ) (71/96)
та від
21.08.1999р. № 1048/99; надбавок за інтенсивність праці, згідно
Указу Президента України від 19.09.1996р. № 856/96 ( 856/96 ) (856/96)
;
надбавок за вислугу років, згідно частини 6 статті 44 Закону
України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
; премій, згідно постанов
Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 39 ( 39-93-п ) (39-93-п)
та
від 13.12.1999р. № 2288 ( 2288-99-п ) (2288-99-п)
; додаткового посадового
окладу до відпустки, згідно частини 5 статті 44 Закону України
"Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
; матеріальної допомоги, згідно
постанов Кабінету Міністрів України від 04.07.1995р. та від
13.12.1999р. № 2288 ( 2288-99-п ) (2288-99-п)
. Відповідно до довідки
апеляційного суду Одеської області від 20.03.2002р. заробітна
плата позивачу за період роботи з 1997р. по 2001р. нараховувалася
та виплачувалася в повному обсязі, передбаченому кошторисом витрат
Державного бюджету та бюджетними асигнуваннями на ці цілі. Дані
висновки були підтверджені актом контрольно-ревізійної комісії в
Одеській області від 01.04.2003р., яка проводила перевірку окремих
питань виконання кошторису видатків на утримання апеляційного суду
Одеської області за період з 01.01.1997р. по 01.01.2002р.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про статус
суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
заробітна плата суддів складається з
посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи,
надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України
"Про деякі зміни щодо матеріального забезпечення працівників
прокуратури, судів, податкової служби, органів державної
виконавчої влади та інших органів" від 04.07.1995р. № 488
( 488-95-п ) (488-95-п)
видатки на виплату матеріальної допомоги, передбачену
пунктом 1 цієї постанови здійснюються в межах асигнувань,
передбачених у Державному бюджеті України на утримання відповідних
органів. Пункт 1 даної постанови втратив чинність з 02.02.2000р.
згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2000 р. №
207 ( 207-2000-п ) (207-2000-п)
.
Згідно підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів
України "Про умови оплати праці працівників судів" від
21.01.1993р. № 39 ( 39-93-п ) (39-93-п)
та пункту 2 постанови Кабінету
Міністрів України "Про впорядкування умов оплати праці працівників
апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та
інших органів" керівникам суду надано право проводити преміювання
у межах установленого фонду оплати праці. Постанова Кабінету
Міністрів України від 21.01.1993р. № 39 ( 39-93-п ) (39-93-п)
втратила
чинність 02.02.2000р. згідно з постановою Кабінету Міністрів
України від 02.02.2000 р. № 207 ( 207-2000-п ) (207-2000-п)
.
Статтею 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо
соціального захисту суддів" від 10.07.1995р. № 584 ( 584/95 ) (584/95)
керівникам судів надано право установлювати суддям за високі
досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи надбавки
в розмірі до 75 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати
за кваліфікаційний клас у межах фонду заробітної плати суду.
Надавати суддям матеріальну допомогу для вирішення
соціально-побутових питань, спрямовуючи на це кошти у розмірі
місячного фонду заробітної плати.
Статтею 3 вищевказаного Указу встановлено, що виплати,
передбачені статтею 2 цього Указу, здійснюються з 01.07.1995р. в
межах асигнувань, виділених на утримання суддів. Стосовно статей
2, 3 Указ Президента України від 10.07.1995р. № 584 ( 584/95 ) (584/95)
втратив чинність з 01.01.2006р. згідно Указу Президента України
від 21.01.2006р. № 46/2006 ( 46/2006 ) (46/2006)
.
Отже, вищенаведеним законодавством передбачено, що керівникам
судів надано право, а не обов'язок, в межах асигнувань,
передбачених Державним бюджетом та в межах установленого фонду
оплати праці, проводити преміювання та виплачувати матеріальну
допомогу, що і було зроблено апеляційним судом Одеської області.
Стосовно компенсації за роботу, яка передбачає доступ до
державної таємниці, то відповідно до пункту 1 Положення про види,
розмір і порядок надання компенсації громадянами у зв'язку з
роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
15.06.1994р. № 414 ( 414-94-п ) (414-94-п)
дія положення розповсюджується на
осіб, які за умовами своєї професійної діяльності постійно
працюють з відомостями, що становлять державну таємницю. Довідка
від 16.07.2001р. НОМЕР_1 надана позивачем, про те що він має
допуск до державної таємниці за формою № 3 з 26.06.1997р. не
спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанції,
оскільки в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо
роботи позивача в умовах режимних обмежень в період з 1997р. по
2001р.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції вірно
дана правова оцінка обставин по справі, а тому касаційна скарга не
підлягає задоволенню, а рішення судів необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 212, 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2003р. та ухвалу
апеляційного суду Київської області від 19.02.2004р. по справі за
позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Міністерства
фінансів України, Державного казначейства України та апеляційного
суду Одеської області про стягнення заробітної плати та
матеріальної допомоги - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I. Співак
Судді С.В. Білуга
О.I. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній
Згідно з оригіналом Суддя С.В. Білуга