ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Бутенка В.I.,
суддів: Гончар Л.Я., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О.,
при секретарі Якименко О.М.,
за участю представника МКП "Ферум" - Янчука Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за касаційною
скаргою Управління Пенсійного фонду України в Садгірському
районі м. Чернівці на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 05 липня 2005 року у справі № 7/284 за
позовом Малого колективного підприємства (далі - МКП) "Ферум" до
Управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі про
визнання недійсними рішень, -
ВСТАНОВИЛА :
У грудні 2004 року МКП "Ферум" звернулось до господарського
суду з позовом про визнання недійсними рішень: № 99 від 18.11.2004
р. "Про застосування штрафних санкцій, донарахованих сум зборів за
порушення законодавства про сплату збору", № 100 від 18.11.2004
р. "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені
за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових
внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом
Пенсійного фонду"; № 101 від 18.11.2004 р. "Про застосування
фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду
України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не
сплачених страхових внесків".
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
24.01.2005 р. позов задоволено частково, визнано недійсними
рішення № 99 і № 100. В решті позовних вимог відмовлено з тією
мотивацією, що рішення № 99 від
18.11.2004 р. не містить в собі посилання на матеріали
документальної перевірки, якими було встановлено порушення
завищення суми податкового зобов'язання, яким би суд міг надати
правову оцінку; рішення № 100 не містить в собі посилання на
матеріали документальної перевірки про встановлення відповідачем
факту порушення позивачем щодо розміру узгодженої сторонами суми
внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,
строків затримки їх сплати, в зв'язку з чим відповідачем не
доведено правомірність прийняття рішення про застосування штрафних
санкцій і пені. Крім того, зроблено невірне посилання на п.2 ст.
106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, яка не передбачає такої
відповідальності; рішення № 101 від 18.11.2004 р. про
донарахування внесків на пенсійне страхування на суму 28981,96
грн. та про застосування фінансових санкцій на суму 8011,8 грн.,
прийнято на підставі акту документальної перевірки від 16.11.2004
р. № 148 за порушення п.п. 6 п.2 ст. 17 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
та
у відповідності до п. 9 ст. 106 цього Закону, оскільки відповідно
до ст. 14 Закону позивач є страхувальником і норми цього Закону
розповсюджуються на осіб, які обрали спрощену систему
оподаткування, тому вказане рішення відповідає закону.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
05.07.2005 р. вказане рішення скасовано і ухвалено нове, яким
визнано недійсними рішення № 99 від 18.11.2004 р. "Про
застосування штрафних санкцій, донарахованих сум зборів за
порушення законодавства про сплату збору", № 100 від 18.11.2004 р.
"Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за
несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне
перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі
донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду"; №
101 від 18.11.2004 р. "Про застосування фінансових санкцій за
донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником
сум своєчасно не обчислених та не сплачених внесків".
Вважаючи, що постанова Львівського апеляційного
господарського суду не відповідає вимогам матеріального права,
Управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м.
Чернівці в касаційній скарзі просить її скасувати, а також
скасувати і рішення господарського суду Чернівецької області від
24.01.2005 року в частині визнання недійсними рішень №№ 99, 100
від 18.11.2005 року.
Обгрунтовуючи свої доводи, касатор посилається на те, що ст.
14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
(далі - Закон №1058-IV), передбачено коло
осіб, які є страхувальниками, в т.ч. тих, хто обрав особливий
спосіб оподаткування, які повинні сплачувати страхові внески у
розмірі 32%; відповідно до п. 11.17 Iнструкції, суми надміру чи
помилково сплачених внесків підлягають поверненню або за згодою
страхувальника зарахуванню у майбутні платежі; відповідно до ст.
18 Закону №1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
, страхові внески не включаються
до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають
систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове
законодавство і згідно ч.6 ст. 18 Закону №1058-IV не можуть
встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків
або звільнення від їх сплати; Указ Президента України "Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" діяв до 01.01.2004 р.
Позивач, у відзиві на касаційну скаргу відповідача
посилається на те, що Закон №1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
не скасовує норми
Указу Президента України; змін до Указу Президента не внесено;
Закон №1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
не визначає ставки страхових внесків, а
тільки є посилання на Закон України "Про збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, який діяв і до
прийняття Закону №1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
, але до суб'єктів
підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему
оподаткування не застосовувався; просить залишити касаційну скаргу
без задоволення, а постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 05.07.05 року без змін.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального права та заслухавши пояснення присутнього у судовому
засіданні представника МКП "Ферум", дійшла висновку, що касаційна
скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова
скасуванню, виходячи з наступного.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині, що
стосується визнання дійcним рішення № 101 від 18.11.2004 р. "Про
застосування фінансових санкцій за донарахування органом
Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не
обчислених та не сплачених внесків", суд апеляційної інстанції
виходив з того, що оскільки на час виникнення спірних
правовідносин не внесено змін і не прийнято Закону про спрощену
систему оподаткування, то позивач, застосовуючи Указ Президента №
727/98 ( 727/98 ) (727/98)
та Закон № 2063 і сплачуючи виключно єдиний
податок, дотримувався вимог чинних законодавчих актів, а тому
безпідставно донараховувати йому 32% ставку страхових внесків.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись
не можна.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
від 09.07.2003 р. регулює відносини, які
виникають в загальній системі загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування, в т. ч. ст. 14 цього Закону дає перелік
страхувальників, а п. 6 ч.2 ст. 17 передбачає обов'язок сплати
страхових внесків всіма страхувальниками, в т.ч. і тими, хто
знаходиться на єдиному податку, оскільки вони теж є
страхувальниками, сплачують єдиний податок.
Стаття 15 Закону №1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
визначає, що платниками
страхових внесків до солідарної системи є страхувальники,
зазначені в ст. 14 цього Закону. Сплата позивачем єдиного податку,
який відповідно до п. З Указу Президента № 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
Держказначейством України перераховується до Пенсійного фонду
України в розмірі - 42% від суми єдиного податку є підтвердженням
того, що позивач є і страхувальником і платником внесків.
Згідно з пунктом 1 статті 14 вказаного Закону юридичні та
фізичні особи, які обрали особливий спосіб оподаткування, є
страхувальниками (роботодавцями) для осіб, що працюють у них на
умовах трудового договору (контракту) або інших умовах,
передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового
характеру.
Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Прикінцевих положень
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, до набрання чинності законом про
спрямування частини страхових внесків до накопичувального фонду
страхові внески, що перераховуються до солідарної системи,
сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і
в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених
Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
для відповідних платників зборів.
Статтею 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
встановлено, що страхові внески
не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів,
які складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється
податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися
пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення
від їх сплати.
Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98
( 727/98 ) (727/98)
від 03.07.98 р. поширюється на податкові
правовідносини, він є спеціальним нормативним правовим актом, що
визначає порядок відносин з бюджетами та державними цільовими
фондами суб'єктів малого підприємництва, які обрали спрощену
систему оподаткування у вигляді сплати єдиного податку. При цьому
стаття 6 Указу № 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
встановлює пільги, однією з
якої є звільнення від сплати збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування суб'єкта малого підприємництва тільки в сфері
його підприємницької діяльності. Відносини з загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування врегульовані спеціальним
законодавством, зокрема, Законом України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, Законом України "Про
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
.
Таким чином, суд першої інстанції при винесенні рішення
обгрунтовано послався на Закон України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, який регулює
відносини, що виникають між суб'єктами системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначає
ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування. Дія інших
нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у
випадках, передбачених вказаним Законом, або в частині, що не
суперечить йому (ч.1 ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
).
Вимоги касатора в частині визнання недійсними рішень №№ 99,
100 від 18.11.2005 року є необгрунтованими, не відповідають
фактичним обставинам і не підлягають задоволенню. Судом першої
інстанції в цій частині ухвалено законне і обгрунтоване рішення.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про помилкове
застосування судом апеляційної інстанції до спірних податкових
правовідносин норм матеріального права, в зв'язку з чим
оскаржувана постанова піддягає скасуванню із залишенням в силі
рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до вимог
матеріального і процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Садгірському районі, м. Чернівці задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
05.07.2005 р. скасувати, рішення господарського суду
Чернівецької області від 24 січня 2005 року залишити в силі.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку,
встановленого п.1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: