ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Карася О.В., Костенка М.I., Сергейчука О.А., Усенко
Є.А.,
при секретарі: Бойченко Ю.П.,
за участю представників:
від позивача - Шульца В.С.,
від відповідача - Ткачука В.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПI у Дніпровському районі м. Києва на постанову Господарського
суду м. Києва від 07 листопада 2005 року та ухвалу Київського
апеляційного господарського суду від 01 березня 2006 року по
справі № 32/424 за позовом ТОВ "Воля-Кабель-Сервіс" до ДПI у
Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які
з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги
щодо дотримання правильності застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2004 року позивач - Товариство з обмежено
відповідальністю "Воля-Кабель-Сервіс" звернулося з позовом до ДПI
у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0003192306/0 від 13.07.2004 року про
застосування штрафних санкцій у розмірі 9061915,00 грн.,
прийнятого за результатами перевірки щодо дотримання контролю за
здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності за
період з 01 січня по 07 липня 2004 року.
Застосування штрафних санкцій було мотивовано тим, що вони,
начебто, реалізовували товари без застосування РРО та патенту.
Вважаючи, що контролюючим органом було порушено норми діючого
законодавства, яке порушує їх права та охоронювані законом
інтереси, просили позов задовольнити.
Постанову Господарського суду м. Києва від 07 листопада 2005
року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 01 березня 2006 року, позовні вимоги ТОВ
"Воля-Кабель-Сервіс" до ДПI у Дніпровському районі м. Києва
задоволено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач
03 квітня 2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 вересня
2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній
відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у
Дніпровському районі м. Києва просить скасувати оскаржувані судові
рішення та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити. В
обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд
першої інстанції та апеляційної інстанції невірно застосував норми
ст. 3-1 Закону України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, ст. 3 закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, п. 1.6
ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник
відповідача касаційну скаргу підтримав.
Представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю
"Воля-Кабель-Сервіс", в судовому засіданні проти касаційної скарги
заперечує, вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і
обгрунтованими, відповідають нормам матеріального, процесуального
права та фактично встановленим обставинам справи.
Касаційну скаргу ДПI у Дніпровському районі м. Києва
необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з
огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту перевірки
ДПI у Дніпровському районі м. Києва прийняте податкове
повідомлення-рішення від 13.07.2004 року № 0003192306/0, яким до
позивача застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі
9061915,00 грн., у тому числі 9059318,55 грн. - штрафні санкції за
порушення п.1, п.3, п.5, п.10 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та 2596,45 грн. -
штрафні санкції за порушення ст. 3-1 Закону України "Про
патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
.
Судом першої інстанції, з яким погодилась апеляція,
встановлено, що 11.12.2003 року ДПI у Дніпровському районі м.
Києва було видано позивачу торговий патент № 26880 на право
здійснення торговельної діяльності, діяльності з надання побутових
послуг, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей,
діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу на період з
11.12.2004 року зазначено за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 25.
Приміщення за вказаною адресою використовується позивачем на
підставі договору оренди від 01.02.2001 року, укладеного з
власником цього приміщення - ВАТ "IВК", та є фактичним
місцезнаходженням ТОВ "Воля-Кабель-Сервіс". За вказаною адресою
ТОВ "Воля-Кабель-Сервіс" здійснює господарську діяльність. Каса
позивача знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 25, тобто
за місцезнаходженням підприємства. Всі касові операції
здійснюються в касі підприємства.
Приміщення за адресою м. Київ, вул. Райдужна, 27,
використовується іншим суб'єктом господарювання - ВАТ "IВК".
головний бухгалтер ТОВ "Воля-кабель-сервіс" Шевченко Надія
Михайлівна працює заступником головного бухгалтера ВАТ "IВК" за
сумісництвом.
В момент проведення перевірки позивача головний бухгалтер ТОВ
"Воля-Кабель-Сервіс" знаходився в цьому приміщенні, оскільки, як
підтверджено долученими до матеріалів справи письмовими
поясненнями Шевченко Надії Михайлівни та первинними документами
щодо проведення ремонтних робіт, у приміщенні за адресою: м. Київ,
вул. Райдужна, 25, здійснювалися ремонтні роботи.
Господарська діяльність (зокрема з оформлення побутових
послуг з ремонту та встановлення радіоелектронної апаратури,
телеантен), касові операції тощо здійснювались позивачем у
приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 25. Тимчасова ж
відсутність торгового патенту № 26880 від 11.12.2003 року у
приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 25, зумовлена
ремонтними роботами у вказаному приміщені та необхідністю
належного збереження цього патенту, а також інших первинних
бухгалтерських документів.
Враховуючи надані судам докази, останні прийшли до
обгрунтованого висновку, що торговий патент № 26880 від 11.12.2003
року було видано саме Товариству з обмеженою відповідальністю
"Воля-Кабель-Сервіс", а не його структурному підрозділу, і яке, в
свою чергу здійснювало господарську діяльність з надання побутових
послуг за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 25.
Крім того, судом встановлено, що за період з 01.01.2004 року
по 07.07.2004 року позивачем при наданні побутових послуг вдома у
замовників з ремонту та встановлення радіоелектронної апаратури,
телеантен тощо не здійснювалось продажу непродовольчих товарів
(декораторів, абонентських карток, кабелів та ін.), оскільки
вартість зазначених пристроїв включалась до ціни наданих послуг, а
самі пристрої є невід'ємною передумовою для надання таких послуг
(з ремонту та підключення) та їхньою безпосередньою складовою, а
також є невід'ємною складовою для отримання послуг з трансляції
кабельного телебачення.
За таких обставин, ТОВ "Воля-Кабель-Сервіс" правомірно
використовує проведення розрахункових операцій без застосування
реєстраторів розрахункових операцій, але з використанням
розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій
стосовно надання побутових послуг вдома у замовника з ремонту та
встановлення радіоелектронної апаратури, які зареєстровані
державною податковою інспекцією Дніпровського району м. Києва для
використання в офісі, послуги на дому, сектор А, за адресою м.
Київ, вул. Райдужна, 25.
Встановлені судами обставини відповідають наданим доказам,
фактичним обставинам справи та відповідають нормам матеріального
права.
Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 3-1 Закону України "Про
патентування деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка
здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх
структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих
приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами; у разі,
коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні
(відокремлені) підрозділи, торговий патент на здійснення
діяльності з надання побутових послуг придбавається окремо для
кожного структурного (відокремленого) підрозділу.
З торгового патенту № 26880 від 11.12.2003 року вбачається,
що останній було видано саме ТОВ "Воля-Кабель-Сервіс", а не його
структурному підрозділу, для здійснення діяльності за адресою: м.
Київ, вул. Райдужна, 25.
При цьому відповідачем не надано переконливих доказів того,
що Товариством з обмеженою відповідальністю "Воля-Кабель-Сервіс"
чи його структурним підрозділом господарська діяльність з надання
побутових послуг фактично здійснюється за адресою: м. Київ, вул.
Райдужна, 27.
Водночас факт здійснення позивачем діяльності в приміщенні
ВАТ "IВК" не встановлений. Наявна в матеріалах справи довідка
Держкомстату про включення ТОВ "Воля-Кабель-Сервіс" до ЄДРПО,
підтверджує відсутність у позивача будь-яких відокремлених
підрозділів.
Не заслуговує на увагу і посилання в касаційній скарзі на те,
що товариство "Воля-Кабель-Сервіс" фактично при наданні послуг
вдома у замовників займалося реалізацією товарів, а саме
декодерів, абонентських карток, кабелю та ін., та здійснювало
розрахунки без застосування реєстраторів розрахункових операцій в
порушення п.п.1, 3, 5, 10 ст. 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Судами не було факту встановлено діяльності позивача з
продажу товарів, або, що надання побутових послуг населенню є
продажем товарів.
Так, ст. 10 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначено, що перелік окремих форм та
умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові
операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з
використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових
операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових
операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого
застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим,
встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням
центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики
і Державної податкової адміністрації України.
Зазначений в п. 10 Закону перелік встановлено Переліком
окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити
розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових
операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку
розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів
України від 23 серпня 2000 року № 1336 ( 1336-2000-п ) (1336-2000-п)
.
Згідно з п. 11 зазначеного переліку, суб'єктам
підприємницької діяльності які надають побутові послуги вдома у
замовника з ремонту та встановлення побутових машин і приладів,
радіоелектронної апаратури, телеантен, дозволяється проводити
розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових
операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку
розрахункових операцій.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ
"Воля-Кабель-Сервіс" (виконавець) та ЗАТ "Воля-Кабель" (замовник)
укладений договір №14 від 28.12.2001 року, відповідно до якого ТОВ
"Воля-Кабель-Сервіс" надає для ЗАТ "Воля-Кабель" послуги, в тому
числі: надання сервісних робіт абонентам ЗАТ "Воля-Кабель" з
підключенням абонентів ЗАТ "Воля-Кабель" до систем колективного
прийому телебачення, зокрема підключення, відключення, перевірка
та ремонт абонентських відводів, прокладка кабелю у квартирах
абонентів, встановлення квартирних розподільчих пристроїв для
підключення додаткових телеприймачів та інші роботи, які
випливають з предмету Договору, але прямо не вказані в ньому.
Тобто, ТОВ "Воля-Кабель-Сервіс" надає для абонентів ЗАТ
"Воля-Кабель" послуги, які забезпечують абонентами ЗАТ
"Воля-Кабель" фактичну можливість отримання доступу до
телеінформаційної мережі (кабельне телебачення та інтернет) а
саме: встановлення та підключення до радіотелевізійної апаратури
допоміжних радіоелектронних пристроїв (код 13129), встановлення до
радіотелевізійної апаратури вузлів, модулів, блоків, які
розширюють функціональні можливості апаратури (код 13130),
перевірка на налагодження радіотелевізійної апаратури (код 13131)
та інші послуги відповідно до прейскуранту, затвердженому
директором ТОВ "Воля-Кабель-Сервіс".
Побутові послуги з ремонту та встановлення побутових машин і
приладів, радіоелектронної апаратури, телеантен, надаються
позивачем на замовлення населення, вдома у замовника. Протягом
періоду, що перевірявся ТОВ "Воля-Кабель-Сервіс" здійснювало
діяльність з надання побутових послуг на підставі торгівельного
патенту № 268880, що виданий ДПI Дніпровського р-ну м. Києва
11.12.2003 року, що дійсний до 30.11.2004 року.
Позивач проводив розрахункові операції зі споживачами
побутових послуг за готівкові кошти без застосування РРО з
використанням розрахункових книжок (РК) та книг обліку
розрахункових операцій (КОРО). Книга обліку розрахункових
операцій, ведеться відповідно до Наказу ДПА України № 614
( z0106-01 ) (z0106-01)
від 01.12.2000 року, будь-яких порушень не
встановлено та не доведено.
Не суперечить встановленому судом і висновок
судово-бухгалтерської експертизи №7467/7468 від 30 грудня 2004
року відповідно до якого:
- до складу матеріальної частини виробничої собівартості
послуг, що надаються позивачем входить вартість матеріалів, що
використовуються при наданні послуг, зокрема вартість декодерів,
модемів, карток, інших матеріалів, що обліковуються на рахунку
бухгалтерського обліку 20 "Виробничі запаси". Собівартість
побутових послуг формується на рахунку бухгалтерського обліку 23
"Виробництво";
- за відсутності використання матеріалів при наданні послуг
товариством "Воля-Кабель-Сервіс" або надання послуг з надання
замовнику послуг з встановлення радіотелевізійної апаратури
замовнику з використанням його матеріалів, виробнича собівартість
таких послуг формується позивачем згідно з вимогами Положення
(стандарту) про бухгалтерський облік № 16 "Витрати", на рахунку
бухгалтерського обліку 23 "Виробництво" без включення до складу
виробничої собівартості матеріальної складової, тобто витрат по
статті "Матеріальні витрати";
- висновки ДПI у Дніпровському районі м. Києва, що містяться
в акті перевірки від 07.07.2004р. № 4533/23 та в письмовому
поясненні від 01.09.2004р. про реалізацію ТОВ "Воля-Кабель-Сервіс"
товарів без застосування реєстраторів розрахункових операцій за
період з 01.01.2004р. по 07.07.2004р. на загальну суму 1811863,71
гривень, нормативно та документально не підтверджено, оскільки
встановлено, що товариством "Воля-Кабель-Сервіс" не
реалізовувались товари, а надавались побутові сервісні послуги
населенню з використанням матеріалів, які для товариства не є
товаром;
- наданими позивачем документами підтверджено використання
розрахункових книжок (РК) та книг обліку розрахункових операцій
(КОРО) при здійсненні господарських операцій з надання населенню
побутових сервісних послуг з ремонту та встановлення
радіоелектронної апаратури.
Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції прийшли до
вірного, законного та обгрунтованого висновку, про те, що ТОВ
"Воля-Кабель-Сервіс" протягом періоду який перевірявся, не
здійснювала діяльності з продажу товарів, а здійснювала діяльність
з надання побутових послуг з ремонту та встановлення побутових
машин і приладів, радіоелектронної апаратури, телеантен, та за
таких обставин, правомірно не застосовувала реєстратори
розрахункових операцій, оскільки на підставі п. 1. ст. З та ст. 10
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та п. 11 Переліку окремих форм та умов проведення
діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг,
яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування
реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових
книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. № 1336
( 1336-2000-п ) (1336-2000-п)
. За таких обставин - порушення п. п. 1, 3, 5, 10
ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в діях ТОВ "Воля-Кабель-Сервіс" не допускало.
Враховуючи зазначене, визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення є цілком законним і обгрунтованим, а доводи
касаційної скарги в зв'язку з викладеним не заслуговують на увагу.
Також касаційна інстанція погоджується з висновком судів
першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірності визначення
позивачеві суми фінансових санкцій за порушення вимог Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
податковим повідомленням-рішенням, виходячи з наступного.
Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Штрафні санкції за порушення законодавства про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг не є податковим боргом.
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів)
визначено у ст.ст. 14 та 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.1991р. №1251-XII в редакції
закону України від 18.02.1997 №77/97-ВР ( 77/97-ВР ) (77/97-ВР)
(із змінами
та доповненнями).
В цих статтях штрафні (фінансові) санкції за порушення
законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій
у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, як один із
видів податків і зборів не передбачені. Тому обов'язок
підприємства зі сплати штрафних (фінансових) санкцій за порушення
законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій
у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не може
визначатись податковим повідомленням-рішенням.
Вище наведене свідчить про те, що у відповідача не було
підстав направляти позивачу саме "податкове повідомлення-рішення"
про сплату штрафних (фінансових) санкцій за порушення
законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій
у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
за порушення вимог цього
Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють
розрахункові операції за товари (послуги), фінансові санкції
застосовуються за рішенням відповідних органів державної
податкової служби України.
За таких обставин у відповідача не було підстав направляти
позивачу податкове повідомлення-рішення про сплату штрафних
(фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг як податкового зобов'язання.
Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що доводи
касаційної скарги на увагу не заслуговують, постановлені судові
рішення відповідають встановленим обставинам, норми матеріального
та процесуального права застосовані правильно.
Відповідно до ч.1ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 224, 231 та ч.5 ст.254
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ДПI у Дніпровському районі м. Києва залишити
без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 07
листопада 2005 року та ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 01 березня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий: /підпис/
_______________________
Шипуліна Т.М.
Судді: /підписи/
_______________________
Карась О.В.
_______________________
Костенко М.I.
_______________________
Сергейчук О.А.
_______________________
Усенко Є.А.
З оригіналом згідно.
Суддя: Т.М.Шипуліна