ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М., Маринчак Н.Є., Степашка
О.I.
при секретарі
судового засідання Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 16.03.05
у справі
№ 29/789 господарського суду міста Києва
за позовом
Дочірнього підприємства з 100% іноземними інвестиціями
"Ерікссон"
до
Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.12.2004 р.,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 16.03.2005 р., позов задоволено частково:
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у
Подільському районі м. Києва від 24.11.2004 р. № 000672303/0 в
частині визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з
податку на додану вартість у сумі 174 094,50 грн., у тому числі:
основний платіж - 74 850,00 грн. та штрафні санкції, накладені на
підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 ст.17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, - 99
244,00 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що донарахування позивачу
податкових зобов'язань у сумі 74 850,00 грн. за липень, вересень,
жовтень 2000 року та накладення штрафних санкцій у сумі 74 850,00
грн. за заниження позивачем сум податкових зобов'язань в
податкових деклараціях за вказані податкові звітні періоди
здійснено контролюючим органом з порушенням вимог підпункту 15.1.1
пункту 15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Суди попередніх інстанцій також
визнали безпідставним накладення на позивача штрафних санкцій в
загальній сумі 24 394,00 грн. за податковими деклараціями за
листопад, грудень 2000 року, липень 2001 року та травень 2002 року
на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 ст.17 зазначеного Закону
/ далі за текстом - Закон України від 20.12.2000 р. № 2181 -III
( 2181-14 ) (2181-14)
. /.
В касаційній скарзі ДПI у Печерському районі м. Києва просить
скасувати постановлені у справі судові рішення в частині
задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в
позові в повному обсязі заявлених позовних вимог, посилаючись на
неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити
скаргу без задоволення як необгрунтовану.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з оспорюваної
позивачем суми податкового зобов'язання, визначеного податковим
повідомленням-рішенням ДПI у Подільському районі м. Києва від
24.11.2003 р. № 000672303/0, а саме: основний платіж - 77 852,00
грн. та штрафні санкції - 106 579,75 грн. - податкові зобов'язання
в загальній сумі 74 850,00 грн. та штрафні санкції в сумі 74
850,00 грн. визначені позивачу за податковими деклараціями,
поданими за липень, вересень та жовтень 2000 року, тобто за межами
граничного строку, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1
ст.15 Закону України від 20.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
. для
самостійного визначення податковим органом суми податкових
зобов'язань платника податків. Згідно вказаного підпункту, якщо
протягом встановленого цим підпунктом строку / не пізніше
закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку
подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова
декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання /
податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник
податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.
З огляду на зазначене висновок суду про невідповідність
вимогам чинного законодавства спірного податкового
повідомлення-рішення в частині визначення позивачу податкових
зобов'язань та накладення штрафних санкцій за вказані податкові
звітні періоди у вище вказаних розмірах є правомірним.
Відповідає встановленим у справі обставинам та правильному
застосуванню підпункту 17.1.6 пункту 17.1 ст.17 Закону України від
20.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
. і висновок суду щодо
відсутності у контролюючого органу законних підстав для накладення
на позивача штрафних санкцій, передбачених цим підпунктом, в
загальній сумі 24 394,00 грн. за податковими деклараціями,
поданими позивачем за листопад, грудень 2000 року, липень 2001
року та травень 2002 року.
Встановивши відсутність факту засудження посадових осіб
позивача за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків та
взявши до уваги, що донараховані позивачу суми податкових
зобов'язань за вказані звітні податкові періоди / а саме: за
листопад 2000 року - 721,00 грн., за грудень 2000 року - 21 690,00
грн., за липень 2001 року - 3 786,00 грн., за травень 2002 року -
14 812,00 грн. / не відповідають за встановленим статтею 212
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
критерієм великому
розміру заниження податкового зобов'язання, з якими підпункт
17.1.6 пункту 17.1 ст.17 Закону України від 20.12.2000 р. №
2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
. пов'язує настання відповідальності і вигляді
додатково сплачуваного штрафу в розмірі п'ятидесяти відсотків від
суми недоплати, суди попередніх інстанцій обгрунтовано визнали
спірне податкове повідомлення-рішення на вказану суму штрафних
санкцій, накладених на позивача на підставі цього підпункту,
недійсним.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно
порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Згідно частини 2 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Постановлені у справі судові рішення в частині відмови в
задоволенні позову в касаційному порядку не оскаржуються.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 16.03.05- без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Карась О.В.
Шипуліна Т.М.
Маринчак Н.Є.
Степашко О.I.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.