ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Гуріна М.I.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Міненко I.М.,
за участю представника позивача Солдатенко С.О., представника
відповідача Кривобока Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
"Сілд Ейр (Україна) Лімітед" до Державної податкової інспекції
(ДПI) у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення
у с т а н о в и л а :
У серпні 2005 року ТОВ "Сілд Ейр (Україна) Лімітед"
оскаржило до суду прийняте ДПI у Дніпровському районі м. Києва
податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2005 року № 231701/3
в частині донарахування податкового зобов'язання по податку з
доходів фізичних осіб та штрафних санкцій на загальну суму у 14
154,33 грн.
Зазначали, що спірне рішення прийнято за результатами
розгляду акта планової документальної перевірки дотримання
товариством вимог податкового та валютного законодавства за
період з 04 березня 2002 року по 01 липня 2004 року, яким
встановлено порушення вимог ст.ст. 8, 11, 12, 19 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
,
ст.ст. 8, 11, 12, п. 2 ст. 19 Iнструкції про прибутковий податок з
громадян, затвердженої Наказом ДПА України за № 12 ( z0064-93 ) (z0064-93)
від 21.04.1993 року, Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління
НБУ № 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
від 19.02.2001 року, ст.ст. 4, 9 Закону
України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
, що
призвело до заниження суми податку з доходів фізичних осіб,
належних сплаті до бюджету.
Посилаючись на те, що в його діях відсутні порушення вимог
ст.ст. 8, 12, 19 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
, ст.ст. 4, 9 Закону України "Про податок з доходів
фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
, позивач просив спірне рішення визнати
недійсним.
У процесі розгляду справи вимоги уточнені і зведені до
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18 липня
2005 року № 231701/3 в частині визначення податковим
зобов'язанням суму розміром у 14 458,83 грн.
Постановою господарського суду м. Києва від 10 жовтня 2005
року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 08 грудня 2005 року, позов задоволено
частково.
Податкове повідомлення-рішення № 231701/3 від 18 липня 2005
року визнано недійсним в частині нарахування податкового
зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1
450,77 грн. (в тому числі основний платіж - 483,59 грн. та штрафні
санкції - 967,18 грн.), а у задоволенні решти вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ДПI у Дніпровському районі, з посиланням
на порушення судами норм матеріального права, просить рішення в
частині задоволених вимог скасувати і постановити нове, про
відмову у позові.
В іншій частині рішення не оскаржено.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали
справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами, на підставі допустимих і належн о оцінених доказів, у
тому числі шляхом дослідження чеків, рахунків, авансових звітів,
встановлено, що на підставі розпоряджень керівного органу
відповідача від 27.01.2003р., 10.01.2003р., 23.12.2002р. та
14.11.2002р., працівники підприємства, в процесі службових
відряджень здійснювали представницькі витрати на проведення
зустрічей з представниками інших компаній, а загальна сума таких
витрат за перевірений період склала 483,59 грн.
Також встановлено, що згадані зустрічі проводились поза
межами м.Києва (де розташоване товариство).
Поняття представницьких витрат викладено у наказі
Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України
від 12.11.1993 р. №88 ( z0182-93 ) (z0182-93)
, як витрат міністерств,
відомств, підприємств, установ на прийом і обслуговування
іноземних представників і делегацій та представників інших
підприємств, які прибули за запрошенням для проведення переговорів
з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та
підтримання взаємовигідного співробітництва та вирішення питань,
пов'язаних з комерційною діяльністю.
До представницьких витрат відносяться витрати, пов'язані з
проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері)
представників, їх транспортним забезпеченням, заходами культурної
програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою
послуг перекладача, який не перебуває у штаті підприємства,
установи, оплатою номерів у готелях.
Вирішуючи спір, суди виходили з того, що проведення
переговорів представниками підприємства поза його межами чи
місцем знаходження, у процесі службового відрядження для
організації таких зустрічей поза межами підприємства-партнера, не
змінює цілей понесених витрат, а тому, в даному випадку, дійшли
правильного висновку про обгрунтоване віднесення 483,59 грн. до
представницьких.
За таких обставин, твердження податкового органу про
необхідність віднесення до представницьких тільки витрат на
організацію ділових зустрічей в межах території підприємства є
помилковим, а тому висновків судів не спростовує.
За правилами ч.1 ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо суди
не допустили порушень норм матеріального і процесуального права
при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -
без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а
рішення господарського суду м. Києва від 10 жовтня 2005 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 8
грудня 2005 року, в оскарженій частині, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
М.Г.Кобилянський
В.В.Юрченко