ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2006
№ 5-140/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників: позивача Савічева О.В., відповідача
Домніної С.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПI у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2005 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
26.09.2005 по справі № 38/53
за позовом Відкритого акціонерного товариства
Дніпропетровське обласне об'єднання по виробництву і постачанню
зоотехнічних та ветеринарних товарів "ЗООВЕТПРОМПОСТАЧ"
до 1. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.
Дніпропетровська
2. Відділення державного казначейства у Жовтневому районі м.
Дніпропетровська
про повернення надмірно сплачених коштів
ВСТАНОВИВ:
Позивач (ВАТ "ЗООВЕТПРОМПОСТАЧ", далі - ВАТ) звернувся до
суду із позовними вимогами про повернення надмірно сплачених
коштів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
12.05.2005, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 26.09.2005 по справі № 38/53,
позов задоволено, та стягнуто із Державного бюджету на користь
Позивача 23 238,03 грн. надмірно сплачених коштів з податку на
землю.
Відповідач 1 (ДПI) звернувся із касаційною скаргою,
посилаючись на порушення судом норм матеріального права, і просить
рішення та постанову суду скасувати, як такі, що винесені з
порушенням норм матеріального права. В обгрунтування Скаржник
зазначає, що судом безпідставно визнано факт повторної сплати
коштів через іншу банківську установу
Позивач (ВАТ) заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та
апеляційної інстанції, пояснення представників сторін, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
В силу ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням господарського
суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час
розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших
спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як встановлено судом першої інстанції, із чим погодився суд
апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без
змін, як таке, що відповідає фактичним обставинам справи, -
Позивачем до 17.07.2001 розрахунки по податку на землю здійснювало
через розрахунковий рахунок у Дніпропетровській дирекції АК АПБ
"Україна" своєчасно і в повному обсязі.
Фактично банком кошти до держбюджету не перераховувалися у
зв'язку з банкрутством банку.
ДПI вступила до процедури банкрутства АК АП "Україна" щодо
оспорюваної суми, а Відповідач-2 врахував суму земельного податку
як податковий борг і зобов'язав Позивача сплатити вказаний борг,
який і було повторно сплачено.
При цьому судами зазначено, що факт переплати встановлений
рішенням Господарського суд Дніпропетровської області від
02.10.2003 у справі № 28/50, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2003
та постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2004 у
спорі між тими ж сторонами про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень ДПI у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про
нарахування позивачу штрафні санкцій по податку на землю. Тобто
згідно розрахунку земельного податку на 2002 рік Позивач повинен
був сплатити земельний податок у розмірі 54 581 грн., фактичні
сплачено 77 819,03 грн., переплата становить 23 238,03 грн.
Суд касаційної інстанції повністю погоджується із висновком
судів попередніх інстанцій, оскільки ініціювання переказу грошових
коштів проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому
відкрито його рахунок, розрахункового документа здійснюється у
відповідності до ст.ст.21, 22 Закону України від 05.04.2001 № 2346
"Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
.
При цьому ініціювання переказу вважається завершеним з моменту
прийняття банком платника розрахункового документу до виконання.
Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою
функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1
вказаного Закону). А відповідальність за перерахування грошових
коштів (за вказівкою платника податку) безпосередньо до бюджету
покладається на банки та інші фінансово-кредитні установи в силу
чинного законодавства.
3 огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні,
суд касаційної інстанції зазначає на помилковість міркувань
Скаржника, оскільки переказ коштів Позивача був завершеним з
моменту прийняття АК АПБ "Україна" розрахункового документу до
виконання. Тобто судами повторну сплату податку правомірно визнано
надмірною і тому судові рішення підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
12.05.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 26.09.2005 по справі № 38/53 залишити без
змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді: М.I. Костенко
Н.Є. Маринчак
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна