ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: Степашка О. I.
суддів: Ланченко Л. В.,
Пилипчук Н. Г.,
Усенко Є. А.,
Костенка М. I.
при секретарі судового засідання: Ткачук Н. В.
за участю представників: позивача Трапіциної Г. М.,
відповідача -1 Сирової О. Ф.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у місті Харкові на рішення
Господарського суду Харківської області від 22 лютого 2005 року та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19
квітня 2005 року по справі за позовом Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
місті Харкові до Українсько - російсько - американського
товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства "Спец" та
Приватного підприємства "Тантал" про визнання угоди недійсною, -
встановила:
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з
великими платниками податків у місті Харкові звернулась у травні
2003 року з позовом до Підприємства "Спец" та Приватного
підприємства "Тантал" про визнання недійсними угод на виконання
робіт №11 від 27.09.2000р., №85 від 20.10.2000р., №9 від
26.09.2000р., №137 від 21.11.2000р., №109 від 07.11.2000р., та
угод поставки, оформлених у відповідності до податкових накладних
№ 101, № 99 від 30.10.2000р. № 136 від 9.11.2000р., №196 від
11.12.2000р., №200 від 13.12.2000р., як таких, що укладені з
метою, завідомо суперечним інтересам держави і суспільства.
Позовні вимоги грунтувалися на тому, що рішенням Жовтневого
районного суду міста Києва від 7 червня 2001 року установчі
документи ПП "Тантал" були визнані недійсними з моменту
реєстрації, а свідоцтво платника ПДВ - з моменту видачі.
Справа судами розглядалася неодноразово.
За результатами останнього розгляду від 22 лютого 2005 року,
залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 19 квітня 2005 року в позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено
наявності умислу в діях Приватного підприємства "Тантал"
спрямованого на ухилення від сплати податків, не надано доказів
здійснення діяльності, суперечної меті держави та ухилення від
сплати податків.
У заявленій касаційній скарзі Спеціалізована державна
податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у
місті Харкові посилається на порушення судами норм матеріального і
процесуального права і просить скасувати вказані судові рішення та
ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в
повному обсязі.
Розглянувши касаційну скаргу та вивчивши матеріали справи
колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для
скасування рішення Господарського суду Харківської області від 22
лютого 2005 року та постанови Харківського апеляційного
господарського суду від 19 квітня 2005 року.
Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
при наявності умислу
на укладання угоди з метою суперечною інтересам держави і
суспільства лише у однієї із сторін все одержане нею за угодою
повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або
належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
За змістом ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є угода, яка
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної
держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від
наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди -
обома сторонами чи однією.
В обгрунтування позову позивачем зроблено посилання на
протиправність умислу лише у Приватного підприємства "Тантал".
Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення
угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, і
мало бути предметом дослідження у цій справі.
Однак, наявність умислу не може бути підтверджена лише
рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї
сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації,
оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема,
відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства,
а не наявність протиправного умислу при укладенні угод, що мали
місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.
Судження, висновки суду, викладені у рішенні Жовтневого
районного суду міста Києва від 7 червня 2001 року, яким були
визнані недійсними установчі документи Приватного підприємства
"Тантал", починаючи з моменту реєстрації, не були обов'язковими
для господарських судів.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є
обов'язковим для господарського суду, згідно з частиною 4 статті
35 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо
фактів (обставин), які встановлені судом і мають значення для
вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
обставини, встановлені судовим
рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі,
що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ,
у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої
встановлено ці обставини.
З викладених підстав колегією суддів не приймаються доводи
скаржника про встановлення певних обставин рішенням з цивільної
справи.
Юридичним наслідком скасування державної реєстрації
підприємства з підстав визнання його установчих документів
недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час
якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому
числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації
підприємства не тягнув за собою недійсність всіх угод, укладених з
моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з
державного реєстру.
У відповідності з ч.2 ст.18 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного
державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то
третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя
особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала
або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
У рішенні суду відсутні обставини, встановлені на
підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка
суперечила інтересам соціалістичної держави та суспільства.
Отже, доводи скаржника про суперечність спірної угоди
інтересам держави та суспільства помилково грунтується на
обставинах, які не мали правового значення для справи.
Самі по собі угоди про продаж комп'ютерного обладнання та
надання послуг не є такими, що суперечить інтересам держави та
суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу,
на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших
законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що суд касаційної інстанції
перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові
залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 22 лютого
2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 19 квітня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. I. Степашко
судді: Є. А. Усенко
Л. В.Ланченко
Н. Г. Пилипчук
М. I. Костенко
З оригіналом вірно
Суддя
Вищого адміністративного суду
України М. I. Костенко