ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2006
№ 5-117/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Степашка О.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників позивача: Пігарєвої Т.А., Полякова
Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПI у м. Сімферополі АР Крим на рішення Господарського суду від
23.05.2005 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 23.08.2005по справі № 2-25/8111.1-2005
за позовом Фірми "Кінг ЛТД"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач (Фірма "Кінг ЛТД") звернувся до суду із позовними
вимогами до ДПI у м. Сімферополі (ДПI) про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 23.05.2005,
залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 23.08.2005, позов задоволено частково.
Визнано недійсним податкові повідомлення-рішення ДПI у м.
Сімферополі від 05.02.2004:
№ 0017042301/2, згідно якому було встановлено завищення сум
податкового кредиту за лютий 2003 року у розмірі 20 050 грн., а
також за квітень 2003 року у розмірі 68 622 грн.;
№ 0001552301/0 про визначення податкових зобов'язань на
загальну суму 50 705,20 грн., у тому числі 36 218 грн. - ПДВ та 14
487,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
В частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
від 21.10.2003 № 0017042301/0 та від 26.11.2003 № 0017042301/1
провадження припинено.
Відповідач (ДПI) звернувся із касаційною скаргою, посилаючись
на порушення місцевим та апеляційним судами норм матеріального
права, і просить судові рішення скасувати, в позові відмовити. ДПI
зазначає пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, як підставу скасування судових
рішень, так як вважає, що нарахування податку може здійснюватися
тільки після завершення об'єкту будівництва і факту використання
цього об'єкта у господарській діяльності.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому
посилаючись на Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, просить судові рішення залишити без змін, скаргу
без задоволення.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та
апеляційної інстанції, пояснення представників позивача, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
В силу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №
168 "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на
додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних
фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу
податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків
введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав
платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного
періоду.
Як встановлено судами - із 28.08.2003 по 21.10.2003 ДПI було
проведено документальну позапланову перевірку Фірми "Кінг ЛТД" з
питання правильності віднесення сум ПДВ в податкове зобов'язання і
в податковий кредит згідно декларації за січень, лютий, квітень
2003 року.
За наслідками перевірки ДПI зменшено бюджетне відшкодування в
лютому 2003 року на 20 050 грн., а також в квітні 2003 року на 104
880 грн. та складено Акт від 21.10.2003 № 725/23-4, на підставі
якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2003
№0017042301/0 і яке було оскаржене в адміністративному порядку.
Податковим повідомленням-рішенням від 26.11.2003 №
0017042301/1 у зв'язку з виявленими на підставі Акту від
21.10.2003 № 725/23-4 завищеннями сум податкового кредиту у
розмірі 20 050 грн. та 104 880 грн., а також у зв'язку з тим, що
Позивачеві, заявлені до відшкодування суми ПДВ, були повернені у
розмірі 36 218 грн., були визначені податкові зобов'язання у
вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 865,40 грн.
Після наступного оскарження, податковим
повідомленням-рішенням від 05.02.2004 №0017042301/2 Позивачу було
встановлено завищення сум податкового кредиту за лютий 2003 року у
розмірі 20 050 грн., а також за квітень 2003 року - 68 662 грн., а
податковим повідомленням-рішенням від 05.02.2004 № 0001552301/0
Позивачеві були визначені податкові зобов'язання на загальну суму
50 705,20 грн., в т.ч. 36 218 грн. ПДВ і 14 487,20 грн. штрафних
(фінансових) санкцій.
Суд першої інстанції, посилаючись на норми Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, визнавши
правомірне віднесенням Позивачем сум ПДВ до податкового кредиту,
задовольнив позов частково, мотивуючи при цьому, що за одне і те ж
порушення за одним і тим ж актом перевірки винесено декілька
рішень по Акту перевірки від 21.10.2003 № 725/23-4: два податкові
повідомлення-рішення про виявлення завищення сум податкового
кредиту: від 21.10.2003 №0017042301/0, від 26.11.2003 №
0017042301/1 і два податкові повідомлення-рішення від 05.02.2004:
№ 0001552301/0 про визначення податкових зобов'язань та №
0017042301/2 про завищення сум податкового кредиту. Відповідно
провадження по справі в частині оскарження податкових
повідомлень-рішень від 21.10.2003 №0017042301/0 та від 26.11.2003
№ 0017042301/1 правомірно припинено по ст. 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку із
відсутністю спору, оскільки в порядку адміністративного оскарження
такі повідомлення вважаються відкликаними, так як ДПI змінило
раніше прийняте податкове повідомлення-рішення (наказ ДПА України
від 02.03.2001 № 82 ( z0238-01 ) (z0238-01)
).
Апеляційний суд, погоджуючись із висновком суду першої
інстанції, залишив рішення без змін, як таке, що відповідає
фактичним обставинам справи.
В силу п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника
податків на податковий кредит є дата виникнення першого з подій: -
дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в
оплату за товари (послуги), дата виписки відповідного рахунку
(товарного чека) - у разі розрахунків по використанню кредитних
дебетових карт або комерційних чеків; - дата отримання податкової
накладної, яка свідчить про отримання платником податків товарів
(робіт, послуг).
Відповідно суди вірно встановили, що до складу податкового
кредиту в лютому 2003 були правомірно включені:
сума по податковій накладній № 37 від 14.02.2003 на загальну
суму 100 444,40 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 16 740,73 грн.
суми з податкової накладної № 98 від 21.01.2003 на загальну
суму 14 698,16 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 2 449,69 грн.
суми з податкової накладної № 6044 від 28.02.2003 на загальну
суму 2 337,50 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 389,58 грн.
Таким чином, зазначена в Акті перевірки неправомірність
включення сум ПДВ за лютий 2003 року з операцій у розмірі 20 050
грн., є необгрунтованою.
Крім того, суди встановили, що в травні був укладений договір
підряду від 10.05.2002 на загальну суму 529 280,27 грн., в т.ч.
ПДВ на суму 104 880,05 грн. Встановлений факт також визнано судами
як доказ неправомірного виключення із податкового кредиту.
Оскільки підстави та порядок формування податкового кредиту
по ПДВ визначається Законом України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, тому Скаржнику необхідно враховувати, що
право на податковий кредит не ставиться в залежність від термінів
введення основних засобів в експлуатацію і їх амортизації.
Враховуючи вищезазначене, суд касаційної інстанції
погоджується повністю із висновком судів, так як обставини справи
встановлено правильно та визнано, докази досліджено, відповідно
ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального
права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судові
рішення не підлягають скасуванню, касаційна скарга не підлягає
задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду АР Крим від 23.05.2005 та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
23.08.2005 по справі № 2-25/8111.1-2005 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді: О.I. Степашко
Н.Є. Маринчак
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна