ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     18 жовтня 2006 року  м. Київ

     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:

     суддів:  Бутенка В.I.,

     судді-доповідача  Сороки М.О.,

     Гончар Л.Я.,

     Лиски Т.О.,

     Горбатюка С.А.,

     провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за скаргою  ОСОБА_1  на  неправомірні  дії
Дніпропетровської  міжрайонної  державної   податкової   інспекції
(далі - МДПI),

                           встановила:

     У  травні  2004  року  ОСОБА_1  подала  до  суду  скаргу   на
неправомірну бездіяльність посадових осіб МДПI, посилаючись на те,
що вона звернулась  із  заявою  до  суб'єкта  оскарження,  у  якій
зазначала, що згідно своїх релігійних переконань і на підставі ст.
1 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб  -  платників
податків   та   інших   обов'язкових    платежів"    ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
        
відмовляється від  присвоєного  їй  проти  волі  ідентифікаційного
номера та просила ліквідувати цей номер і залишити за  нею  раніше
встановлену  форму  обліку  платників  податків  та   обов'язкових
платежів, але в задоволенні її  заяви  було  відмовлено.  Вважаючи
зазначені  дії  суб'єкта  оскарження   незаконними,   такими,   що
порушують її конституційні права, просила задовольнити скаргу.

     Рішенням Дніпропетровського районного суду від 2  липня  2004
року,   залишеним   без    змін    ухвалою    апеляційного    суду
Дніпропетровської  області  від  28  жовтня  2004   року,   скаргу
задоволено частково.

     У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на  порушення  судом
норм матеріального права, просить судові рішення змінити.

     Згідно ч. 3 ст.  211  Кодексу  адміністративного  судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
          (далі  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        )  підставами
касаційного оскарження судового рішення  є  порушення  судом  норм
матеріального чи процесуального права.

     Відповідно до вимог  ст.  220  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд
касаційної інстанції перевіряє  правильність  застосування  судами
першої   та   апеляційної   інстанцій   норм   матеріального    та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не  може
досліджувати  докази,  встановлювати   та   визнавати   доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені  в  судовому   рішенні,   та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

     Встановлено  і  це  вбачається  з   матеріалів   справи,   що
оскаржувані рішення ухвалені з додержанням  норм  матеріального  і
процесуального права та відсутні передбачені ст. 227  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
         підстави для їх обов'язкового скасування.

     Враховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.

     Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223,  224,  230,  231  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів,

                            ухвалила:

     Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а  рішення
Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від  2
липня 2004  року  і  ухвалу  апеляційного  суду  Дніпропетровської
області від 28 жовтня 2004 року - без змін.

     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.

     Судді: