ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
     Справа № 4-1375/05/06
 
                           У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     18 жовтня 2006 року    м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:
     Цуркана М.I. - головуючий,
     Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,
     Гуріна  М.I.,
     Кобилянського М.Г.,
     Ліпського Д.В.,
     при секретарі Міненко I.М.
     розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною  скаргою  ОСОБА_1  на  рішення  Єнакіївського
міського суду Донецької області від 25 березня  2004  року  та  на
ухвалу  судової  палати  у  цивільних  справах  Апеляційного  суду
Донецької області від 03 червня 2004  року  в  справі  за  скаргою
ОСОБА_1 на дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду  України
в місті Єнакієве Донецької області   щодо  відмови  в  призначенні
пільгової пенсії,
 
                      в с т а н о в и л а :
     В касаційній скарзі, посилаючись  на  порушення  судами  норм
матеріального та процесуального права, позивачка  ставить  питання
про  скасування  рішення  Єнакіївського  міського  суду  Донецької
області від 25 березня  2004  року  та  ухвали  судової  палати  у
цивільних справах  Апеляційного  суду  Донецької  області  від  03
червня 2004 року, якими відмовлено в  задоволенні  позовних  вимог
про визнання нечинними дій та зобов'язання  Управління  Пенсійного
фонду  України  в  місті  Єнакієве  Донецької  області  призначити
пільгову пенсію. Просить постановити нове рішення про  задоволення
позову.
     Судами  першої  та  апеляційної  інстанцій  встановлено,   що
позивачка з 01 жовтня 1985 року по 21 червня 1993  року  працювала
IНФОРМАЦIЯ_1 рентгенівського кабінету центральної міської  лікарні
міста Єнакієве Донецької області - на  посаді,  яка  віднесена  до
Списку №1 виробництв,  робіт,  професій,  посад  і  показників  на
роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість  в  яких
повний робочий день дає право на  пенсію  за  віком  на  пільгових
умовах, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня
1956 року №1173  ( v1173400-56 ) (v1173400-56)
         .
     Загальний трудовий стаж позивачки становить понад 20 років.
     У  вересні  2002  року  та  у  березні  2003  року  позивачка
зверталася до Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве
Донецької області із заявами про призначення пенсії  за  віком  на
пільгових умовах, в задоволенні якої  було  відмовлено  у  зв'язку
тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від  11
березня 1994 року  №162  ( 162-94-п ) (162-94-п)
          та  проведеної  центральною
міською  лікарнею  міста  Єнакієве  Донецької  області   атестації
робочих місць відповідно  до  наказів  від  27  грудня  1996  року
НОМЕР_1 та від  06  травня  1999  року  НОМЕР_2  посада  позивачки
віднесена до Списку №2.
     Позивачка у травні 2003 року звернулася  в  суд  зі  скаргою,
оскільки вважає, що діями суб'єкта владних повноважень порушено її
право на пенсію за віком на пільгових умовах.
     Перевіривши    правильність    застосування    судами    норм
матеріального й процесуального права, правової оцінки  обставин  у
справі колегія суддів приходить до висновку про те,  що  касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
     Відповідно до частин 1 й 4  статті  13  Закону  України  "Про
пенсійне   забезпечення"   ( 1788-12 ) (1788-12)
        ,   яка   регулює    питання
призначення пенсії за віком на пільгових умовах,  право  на  такий
вид пенсії мають, незалежно від місця останньої роботи працівники,
зайняті повний робочий день на роботах  із  шкідливими  і  важкими
умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад
і показників, затверджуваним Кабінетом  Міністрів  України,  і  за
результатами атестації робочих місць:  жінки - після досягнення 45
років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років
6 місяців на зазначених роботах; за списком N 2 виробництв, робіт,
професій, посад і показників, затверджуваним  Кабінетом  Міністрів
України, і за результатами атестації робочих місць: жінки -  після
досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не
менше  10  років  на  зазначених   роботах.   Порядок   пенсійного
забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на
роботах  із  шкідливими  і  важкими  умовами  праці,  передбачених
законодавством,  що  діяло  раніше,   визначається   статтею   100
зазначеного Закону.
     Відповідно до статті 100  Закону  особам,  які  працювали  до
введення в дію цього Закону на роботах  із  шкідливими  і  важкими
умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, та мають
на день введення в дію цього  Закону  повний  стаж  на  зазначених
роботах, що давав право на пенсію на пільгових  умовах,  пенсії  в
розмірах, передбачених цим Законом,  призначаються  відповідно  до
вимог   за   віком   і   стажем,   встановлених   раніше    діючим
законодавством.
     Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26  січня
1991 року №10 з 01 січня 1992 року посада, яку займала  позивачка,
віднесена до  Списку  №2  виробництв,  робіт,  професій,  посад  і
показників на роботах  із  шкідливими  і  важкими  умовами  праці,
зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком
на пільгових умовах.
     При прийнятті рішення суди з  урахуванням  вказаних  правових
норм  прийшли  до  обгрунтованого  висновку  про  те,  що  на  час
звернення до органу Пенсійного фонду України позивачка  не  набула
права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки
не мала необхідного стажу роботи на посаді, що віднесена до Списку
№1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на  роботах  із
шкідливими і важкими  умовами  праці,  зайнятість  в  яких  повний
робочий день дає право на пенсію за  віком  на  пільгових  умовах,
затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від  22  серпня  1956
року №1173  ( v1173400-56 ) (v1173400-56)
         , а потім до списку №2.
     Оскаржені  судові  рішення  ухвалені   з   додержанням   норм
процесуального та матеріального права, тому  передбачених  статтею
229  Кодексу  адміністративного  судочинства  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        
підстав для їх скасування і ухвалення нового судового  рішення  не
вбачається.
     Керуючись статтями 223, 224,  231  Кодексу  адміністративного
судочинства   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,   колегія    суддів    Вищого
адміністративного суду України
 
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а  рішення
Єнакіївського міського суду Донецької області від 25 березня  2004
року та ухвалу судової палати  у  цивільних  справах  Апеляційного
суду Донецької області від 03 червня 2004 року - без змін.
     Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення  і  може
бути  оскаржена  до  Верховного  Суду   України   за   винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.
 
     Судді:
     М.I. Цуркан  С.Є. Амєлін  М.I. Гурін  М.Г.  Кобилянський  Д.В.
Ліпський