2-419/06 Про спонукання до звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - Текст документа

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Сімферопольської міської ради до фірми "В-Траст" про спонукання до звільнення самовільно-зайнятої земельної ділянки за касаційною скаргою фірми "В-Траст" на рішення господарського суду АР Крим від 11 січня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 31 березня 2005 року, -

встановила:

В листопаді 2004 року Сімферопольська міська рада звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила зобов'язати фірму "В-Траст" звільнити самовільно зайняту нею земельну ділянку шляхом зносу за рахунок відповідача зведеного на ділянці складського приміщення, розташованого по провулку Колгоспному, 11 в м. Сімферополі.

Рішенням господарського суду АР Крим від 11 січня 2005 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 31 березня 2005, позовні вимоги Сімферопольської міської ради задоволено повністю.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що 16.02.2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1410 від 28.08.2000 р. між сторонами по даній справі був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого відповідачу передано в оренду земельну ділянку по пров. Колгоспному в м. Сімферополі площею 324 кв.м. терміном на 1 рік.

Пунктом 2.2 зазначеного договору було передбачено, що після закінчення терміну його дії, орендар при інших рівних умовах має переважне право на укладення нового договору оренди. Про свої наміри укласти такий договір на новий строк орендар повинен повідомити орендодавця не менш ніж за 2 місяці до закінчення строку дії цього договору.

Незважаючи на вказану умову, відповідач звернувся із заявою про продовження строку дії договору оренди лише 14.10.2002 р.

На підставі порушення орендарем умов договору суд дійшов висновку, що позов Сімферопольської міської ради підлягає задоволенню.

Крім того, висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що відповідач звернувся із заявою про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, тоді як має бути заява про укладення нового договору і подав її не до позивача, а до його структурного підрозділу.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, фірма В-Траст звернулась із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та другої інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, відповідач посилався на порушення судами застосування ч. 3 ст. 33 Закону України"Про оренду землі" від 06.10.1998 р. (161-14) , у відповідності з положенням якої, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки спірним договором був передбачений спеціальний порядок його переукладення і дане положення договору не суперечить вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України (435-15) , то в даному випадку не може бути застосовано положення ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , що визначає загальний порядок поновлення договорів оренди землі, а тому суди першої та другої інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про те, що фірмою В-Траст не виконано спеціальну вимогу договору щодо порядку його переукладення і земельна ділянка зайнята нею неправомірно.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити фірмі В-Траст у задоволенні її касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу фірми В-Траст - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду АР Крим від 11 січня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 31 березня 2005 року - залишити без змін.