ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
іменем України
04 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого, судді
Смоковича М.I.,
суддів Горбатюка С.А., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г.,
Чумаченко Т.А.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за
позовом ОСОБА_1 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя
про право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження
судових рішень за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу
апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2004 року,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду
Запорізької області з позовом до Орджонікідзевського районного
суду м. Запоріжжя про право на судовий захист, апеляційне та
касаційне оскарження судових рішень.
Просив визнати, що Орджонікідзевським районним судом м.
Запоріжжя порушені його права на судовий захист, апеляційне та
касаційне оскарження судових рішень та встановити відповідачу у
справі строк закінчення процесуальних дій по підготовці матеріалів
справи до судового розгляду.
Свої вимоги обгрунтовував наступним.
06 лютого 2002 року він звернувся до Шевченківського
районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою за позовом до
Запорізького територіального управління комісії з цінних паперів
та фондового ринку, ВАТ "Запорізький завод спецзалізобетону" про
порушення права власності, відшкодування матеріальної та моральної
шкоди, яка була передана для розгляду до Орджонікідзевського
районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалами Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від
19 березня та 14 травня 2002 року його позовна заява залишена без
руху та визнана неподаною і повернута.
Подану на вказану ухвалу апеляційну скаргу ухвалами суду від
16 вересня 2002 року залишено без руху та у зв'язку з тим, що
недоліки у встановлений судом термін усунені не були та визнано
неподаною і повернуто апелянту.
Ухвалою суду від 28 листопада 2002 року йому відмовлено в
прийнятті касаційної скарги.
Вважає, що судові рішення у справі є незаконними, оскільки
постановлені в закритих судових засіданнях, неналежним судом, без
обгрунтування правових підстав їх розгляду у його відсутності та
відсутності суб'єкта оскарження. Також в ухвалах використані дані,
які не встановлені ані судом, ані законом.
Постановляючи ухвалу від 28 листопада 2002 року, суд
перейняв на себе повноваження Верховної Ради України,
Конституційного Суду України та Верховного суду України, чим, на
його думку обмежив його право на касаційне оскарження судових
рішень.
Ухвалою судді апеляційного суду Запорізької області від 01
березня 2004 року в прийняті позовної заяви ОСОБА_1 за позовом до
Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про право на
судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження судових рішень
відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу
скасувати, як таку, що постановлена з порушенням процесуального
права та не відповідає національному законодавству.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та
доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суддя апеляційного суду, відмовляючи ОСОБА_1 в прийнятті
позову вказав на те, що згідно з статтями 126, 129 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
при здійсненні правосуддя судді
підкоряються лише закону, вплив на них у будь-якій спосіб
забороняється. За дії, вчинені при здійсненні правосуддя до суду
або судді не може бути пред'явлено позову.
Заявлені ОСОБА_1 вимоги зводяться до розгляду апеляційним
судом по першій інстанції питань, пов'язаних з діями місцевого
суду щодо застосування норм процесуального права, які регулюють
порядок прийняття позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг,
тобто питань, що пов'язані із здійсненням правосуддя, а не з
діяльністю у сфері управління. Рішення, дії, бездіяльність суддів
при здійсненні правосуддя можуть бути оскаржені лише до суду вищої
інстанції.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
погоджується з таким висновком, оскільки він є правильним і таким
що відповідає вимогам процесуального законодавства.
Мотивування, викладені в касаційній скарзі, не вказують на
істотні порушення норм процесуального права і не можуть бути взяті
до уваги, оскільки грунтуються на невірному розумінні чинного
законодавства.
За таких обставин, судом апеляційної інстанцій обгрунтовано
відмовлено в прийнятті позову.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчинення процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 221, 223,
224, 231 Кодексу адміністративного судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
оскаржувану ухвалу судді апеляційного суду Запорізької області від
01 березня 2004 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя: