ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Цуркана М.I.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Білуги С.В.
Заїки М.М.
Співака В.I.
секретар судового засідання Дашківська О.Є.
за участю представника Прокуратури України Солодкої Л.П.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову Октябрського
районного суду міста Полтави від 27.09.2005 року та на постанову
апеляційного суду Полтавської області від 11.01.2006 року у справі
№ 2-4883/05 за позовом ОСОБА_1в своїх інтересах та інтересах
неповнолітнього ОСОБА_2до Прокуратури Полтавської області,
Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській
області, Управління Державного казначейства України в Полтавській
області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулася до суду в своїх інтересах та інтересах
неповнолітнього ОСОБА_2 з позовом до Прокуратури Полтавської
області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в
Полтавській області, Управління Державного казначейства України в
Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої
бездіяльністю правоохоронних органів при розслідуванні
кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_3, у розмірі 10
тисяч грн. на її користь та десять тисяч гривень на користь її
неповнолітнього сина ОСОБА_2
Постановою Октябрського районного суду міста Полтави від
27.09.2005 року позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах
неповнолітнього ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено визнати факт
порушення УМВС України в Полтавській області прав ОСОБА_1 та її
неповнолітнього сина ОСОБА_2 та зобов'язано стягнути з Державного
казначейства України на користь позивача та її неповнолітнього
сина по 2 тисячі грн. В решті позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду Полтавської області від
11.01.2006 року постанова суду першої інстанції скасована і
ухвалена нова постанова, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 в своїх
інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Прокуратури
Полтавської області, Управління Міністерства внутрішніх справ
України в Полтавській області, Управління Державного казначейства
України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди
відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач
подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову
Октябрського районного суду міста Полтави від 27.09.2005 року та
постанову апеляційного суду Полтавської області від 11.01.2006
року, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні
вимоги, мотивуючи тим, що судами неправильно застосовані норми
матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених ст. 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної
пригоди, що сталася в ніч з 09 на 10.11.2002 року, за участю водія
ОСОБА_3, позивач та її неповнолітній син отримали тілесні
ушкодження. Постановою начальника слідчого відділу Хорольського РВ
УМВС України в Полтавській області від 11.11.2003 року по факту
ДТП порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого
частиною другою ст. 286 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
і розпочато досудове слідство.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 частково, Октябрський районний
суд міста Полтави зазначив, що порушення прав ОСОБА_1 сталося
внаслідок бездіяльності слідчих органів УМВС України, що вини
прокуратури Полтавської області суд не вбачає, оскільки її
посадові особи контролювали рух справи та вносили подання про
притягнення винних осіб до відповідальності за тяганину.
Апеляційний суд Полтавської області, скасовуючи постанову
Октябрського районного суду міста Полтави від 27.09.2005 року, у
своїй постанові зазначив, що суд безпідставно задовольнив
адміністративний позов ОСОБА_1, оскільки на думку суду апеляційної
інстанції, відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними
рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її
завдала, за наявності її вини, що позивач не надала доказів того,
що безпосередньо слідчими органами УМВС України, внаслідок
тривалого розслідування кримінальної справи, їй завдано моральну
шкоду.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції
погодитися не можна.
Виходячи із принципу верховенства права та гарантування
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
судового захисту
конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути
спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань
шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних
справ, в тому числі і справ про відшкодування моральної шкоди.
У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди позивач
зазначила в чому вона полягає та вказала якими неправомірними
діями та бездіяльністю з боку УМВС України та прокуратури в
Полтавській області її заподіяно. Свої вимоги по визначенню
розміру шкоди підтвердила конкретними доказами.
Судами не дана оцінка представленим позивачем доказам про те,
що кримінальна справа розслідувалась УМВС України в Полтавській
області та прокуратурою Полтавської області не належним чином у
зв'язку з чим проводилось службове розслідування, а відділом
прокуратури Полтавської області не належним чином проводився
контроль за розслідуванням кримінальної справи про що свідчать
багаточисельні листи прокуратури, які підтверджують неналежне
забезпечення розслідування справи у встановлені законом строки.
Отже, вимоги ОСОБА_1 про відшкодування їй та її сину
моральної шкоди були обгрунтованими, оскільки саме з вини УМВС
України в Полтавській області та прокуратури Полтавської області
справа розслідувалась більше 24 місяців і за це винні в цьому
особи були притягнуті до відповідальності, чим було визнано факт
бездіяльності правоохоронних органів, під час розслідування
кримінальної справи та що підтверджено доказами, які є в
матеріалах справи про притягнення до відповідальності винних в
цьому посадових осіб.
Суд першої інстанції не в повній мірі дослідив факти
порушення вимог закону з боку правоохоронних органів, а тому
передчасно відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування
моральної шкоди із прокуратури, судами неправильно застосовані
норми матеріального та процесуального права. Взагалі не
досліджувались вимоги ОСОБА_1 про визнання дій прокуратури
Полтавської області по контролю за розслідуванням справи такими,
що порушують її права та права її сина, не дана оцінка доказам,
які є в матеріалах справи та які підтверджують бездіяльність
правоохоронних органів. Що стосується розміру відшкодування
моральної шкоди, то суд її визначає залежно від характеру та
обсягу страждань, яких зазнала позивач, характеру немайнових
витрат, їх тривалості та з урахуванням інших обставин . Визначаючи
розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен наводити в
рішенні відповідні мотиви прийняття рішення про задоволення позову
в повному обсязі, або про зменшення розміру моральної шкоди.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, та стягнувши з
Державного казначейства України на її користь та на користь її
сина по 2000 грн. та відмовляючи в позові стосовно прокуратури,
суд першої інстанції не мотивував прийняття такого рішення, в той
час, як відповідно до загальних підстав цивільно-правової
відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про
відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди,
протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку
між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в
її заподіянні. Про всі ці ознаки, з посиланням на прикладені до
позову докази, ОСОБА_1 зазначала в позовній заяві, однак вони
залишились поза увагою суду.
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що
висновок апеляційного суду Полтавської області в постанові від
11.01.2006 року про те, що ОСОБА_1 не подала доказів того, що
безпосередньо слідчими органами УМВС України, внаслідок тривалого
розслідування кримінальної справи, їй завдано моральну шкоду, є
помилковим.
За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної
інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий
судовий розгляд, оскільки неправильне застосування норм
матеріального та процесуального права потягло за собою прийняття
незаконного рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Скасувати постанову Октябрського районного суду міста Полтави
від 27.09.2005 року та постанову апеляційного суду Полтавської
області від 11.01.2006 року у справі № 2-4883/05, а справу
направити на новий судовий розгляд до Октябрського районного суду
міста Полтави.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
(підпис)
М.I. Цуркан
Судді
(підпис)
С.В. Білуга
(підпис)
М.I. Гурін
(підпис)
М.М. Заїка
(підпис)
В.I. Співак
З оригіналом згідно
Суддя М.I. Гурін