ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Карася О.В., Нечитайло О.М., Сергейчука О.А., Усенко
Є.А.,
при секретарі: Павлушо Р.,
за участю представників: від позивача - Петрухиної I.А.,
Вікторова Л.В., від відповідача - Голенка Є.А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська на рішення Господарського суду Дніпропетровської
області від 18 листопада 2004 року та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 02 лютого 2005 року по справі
№ 29/498 за позовом ВАТ "Дніпрополімермаш" до Державної податкової
інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які
з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги
щодо дотримання правильності застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2004 року ВАТ "Дніпрополімермаш" звернулося з позовом
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень № 0000452308/0 про визначення суми податкового
зобов'язання з податку на додану вартість на суму 501894 грн., у
тому числі: 334596 грн. - основний платіж, 167298 грн. - штрафні
(фінансові) санкції, та №0000462308/0 про застосування штрафних
фінансових санкцій з податку на прибуток на суму 20640 грн.
Посилаючись на те, що оскаржувані податкові
повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства,
позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18
листопада 2004 року, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 лютого
2005 року, позовні вимоги ВАТ "Дніпрополімермаш" до ДПI у
Бабушкінському районі м. Дніпропетровська задоволено, визнано
недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000462308/0 та №
0000452308/0 від 25.05.2004 року.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач
25 квітня 2005 року подав касаційну скаргу до Вищого
господарського суду України, який своєю ухвалою від 02 листопада
2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних
положень Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
направив її до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 березня
2006 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по
ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі ДПI у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська просить скасувати рішення судів та постановити
нове - про відмову в задоволенні позову з підстав порушення судами
норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку
відповідача, оскаржувані рішення винесені з порушенням п.1.8 ст.1,
п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість"та ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
п.п. 8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Касаційна скарга ДПI у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська підлягає залишенню без задоволення, а судові
рішення - без змін з огляду на наступне.
Судами було встановлено, що за результатами комплексної
планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та
валютного законодавства ВАТ "Дніпрополімермаш" за період з
01.04.02р. по 01.01.2004р. Державною податковою інспекцією у
Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було складено акт від
№001944 від 20.05.2004р, яким було встановлено порушення позивачем
п.п. 12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, за
несвоєчасну сплату податку на прибуток за 9 місяців 2003р. у сумі
68,8 тис. грн.; порушення п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за безпідставне завищення суми податкового кредиту
та, як наслідок, розмір ПДВ, заявленого до відшкодування, на
загальну суму 268967 грн., в тому числі у жовтні 2002р. на 107101
грн. та у липні 2003р. на 161866 грн.; порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за безпідставне віднесення підприємством в
листопаді-грудні 2003р. до складу податкового кредиту суму ПДВ,
нараховану (сплачену) підприємству ТОВ "Югтепломонтаж" за виконані
роботи по монтажу цехової котельної, не введеної в експлуатацію,
на загальну суму 65629,32 грн.
На підставі зазначеного акту 25.05.2004р. державною
податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
щодо відкритого акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" було
винесено податкові повідомлення-рішення № 0000452308/0 про
визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану
вартість на суму 501894 грн., у тому числі: 334596 грн. - основний
платіж, 167298 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та
№0000462308/0 про застосування штрафних фінансових санкцій з
податку на прибуток на суму 20640 грн.
Як вбачається з оспорюваних податкових повідомлень-рішень
штрафні (фінансові) санкції нараховані позивачу на підставі Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Задовольняючи позовні вимоги ВАТ "Дніпрополімермаш", суди
правильно виходили з положень Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, інших нормативно-правових актів та
встановлених по справі обставин.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, цей Закон не регулює питання
погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з
осіб на яких розповсюджуються процедури встановлені Законом
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, з якою кореспондується п. 7.8 ст. 7
даного Закону, згідно якого з моменту прийняття ухвали судом про
порушення провадження по справі про банкрутство порядок сплати
податкового зобов'язання та податкового боргу такого платника
податків встановлюється згідно норм Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
02.04.2004 року порушено провадження про банкрутство ВАТ
"Дніпрополімермаш" з введенням мораторію на задоволення вимог
кредиторів. Таким чином, на момент здійснення перевірки
підприємство-позивач знаходилося у процедурі банкрутства і на
нього поширювалися процедури, визначені Законом України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Згідно із п. 4 ст. 12 зазначеного Закону протягом дії
мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються
неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, суди прийшли до обгрунтованого висновку про
неправомірність застосування до підприємства-позивача штрафних
санкцій з податку на прибуток у сумі 20640 грн. та податку на
додану вартість у сумі 167298 грн.
Окрім того, відповідно до п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник
податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків
від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за
кожний з податкових періодів, установлених для такого податку,
збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на
який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом,
на який припадає отримання таким платником податків податкового
повідомлення від контролюючого органу.
Таким чином, нарахування штрафних санкцій було здійснено із
розрахунку 10% від суми заборгованості по платежу за кожний
звітний період (за кожний квартал).
Але при цьому відповідачем не було враховано, що в кінці 2003
р. в декларації про податок на прибуток за 2003 рік підприємством
була скоригована сума недоплати, в зв'язку з чим у 1-му звітному
періоді на 01.01.2004р. податковий борг, який виник у IV кварталі
2003р. був відсутній.
Разом з тим, згідно п.п. 7.4.1 п. 7. 4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податковий кредит
звітного періоду складається з сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді в зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
(спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації,
включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду,
незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а
також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти
протягом такого звітного періоду.
Таким чином, позивач правомірно відніс суми податку до складу
податкового кредиту за фактичної сплати платником ПДВ у складі
ціни товару та при нарахуванні такого податку на підставі
податкових накладних.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податкова накладна
складається в момент виникнення податкового зобов'язання продавця
і являється звітним податковим і одночасно розрахунковим
документом. Не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями.
У разі виявлення сум податку, попередньо включених до складу
податкового кредиту і не підтверджених зазначеними документами,
платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових
санкцій.
В матеріалах справи не містяться докази, що свідчили б про
відсутність у позивача відповідних податкових накладних, за якими
суми податку були включені до податкового кредиту.
Позивачем при придбанні товарів були отримані податкові
накладні від ТОВ "Возрождение ГОИ Помощь" та ТОВ "Сігма-Трейд",
які і були в подальшому підставою для включення відповідних сум до
податкового кредиту.
З огляду на викладе, суди прийшли до правильного висновку про
відсутності з боку позивача порушень порядку формування
податкового кредиту та про відсутність підстав для твердження про
заниження останнім ПДВ.
Щодо включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого
в зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей та
спорудженням основних фондів до введення останніх в експлуатацію,
то відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
(спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації,
включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду,
незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а
також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти
протягом такого звітного періоду.
Згідно з п.1.11 ст.1 вказаного Закону термін "основні фонди"
розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
якого під
терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що
призначаються платником податку для використання у господарській
діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365
календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних
цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з
фізичним або моральним зносом.
Таким чином, відповідно до зазначеної норми лише платник
податків наділений правом визначатися з призначенням придбаних
матеріальних цінностей, тобто, матеріальні цінності належить
вважати основними фондами навіть до введення останніх в
експлуатацію, якщо вони призначені платником податку для
використання у господарській діяльності платника податку протягом
періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення їх у
експлуатацію. Факт використання матеріальних цінностей
безпосередньо на спорудження основних фондів підтверджується і
актом перевірки.
Враховуючи наведене, суди прийшли до правильного висновку про
відсутність у ДПI у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №
0000452308/0 про визначення суми податкового зобов'язання з
податку на додану вартість на суму 501894 грн., у тому числі:
334596 грн. - основний платіж, 167298 грн. - штрафні (фінансові)
санкції, та №0000462308/0 про застосування штрафних фінансових
санкцій з податку на прибуток на суму 20640 грн.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 224, 231 та ч.5 ст.254
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Бабушкінському районі м. Дніпропетровська залишити без
задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської
області від 18 листопада 2004 року та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 02 лютого 2005 року -
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий:
_______________________
Шипуліна Т.М.
Судді:
_______________________
Карась О.В.
_______________________
Нечитайло О.М.
_______________________
Сергейчука О.А.
_______________________
Усенко Є.А.