ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
27 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого, судді Бутенка В.I.
суддів: Гончар Л.Я.
Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.
Панченка О.I.
секретар судового засідання Пархоменко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Любашівської селищної
ради Одеської області та ОСОБА_2про визнання недійсним рішень
ради, договору оренди земельної ділянки, свідоцтва про право
власності та свідоцтва на право підприємницької діяльності за
касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу апеляційного суду Одеської
області від 13 листопада 2003 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2002 року ОСОБА_1 пред'явила позов до Любашівської
селищної ради Одеської області та ОСОБА_2 про визнання недійсним
рішення ради 21 сесії ХХIII скликання від 31 січня 2002 року №
НОМЕР_1 щодо вилучення земельної ділянки з її користування.
В подальшому ОСОБА_1 доповнила свої вимоги і просила також
визнати недійсним рішення Любашівської сільської ради від 31 січня
2002 року щодо надання земельної ділянки для ведення комерційної
діяльності ОСОБА_2, договору оренди земельної ділянки площею 195
кв. м. в АДРЕСА_1, який укладено 13 червня 2002 року між
Любашівською селищною радою та ОСОБА_2, свідоцтва про право
власності на кафе "IНФОРМАЦIЯ_1", виданого 30 серпня 2002 року на
ім'я ОСОБА_2, та всі документи на право зайняття підприємницькою
діяльністю на ім'я ОСОБА_2
Свої вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що рішенням
Любашівської селищної ради від 17 травня 2001 року їй була надана
для зайняття комерційною діяльністю в оренду земельна ділянка
площею 195 кв. м. в АДРЕСА_1 в районі автомагістралі Київ-Одеса
строком на 4 роки з правом подальшого викупу. На підставі
вказаного рішення на цій земельній ділянці позивачкою встановлено
приміщення кафе "IНФОРМАЦIЯ_1".
Проте, рішенням Любашівської селищної ради від 31 січня 2002
року № НОМЕР_1 спірну земельну ділянку з її користування було
вилучено на підставі заяви від її імені про вилучення, якої, як
вона стверджує, не писала і згоди на вилучення не давала. Вилучена
у неї земельна ділянка надана ОСОБА_2
Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 11
червня 2003 року визнані недійсними рішення Любашівської селищної
ради 21 сесії ХХIII скликання від 31 січня 2002 року № НОМЕР_1 та
№ НОМЕР_2 щодо вилучення земельної ділянки з користування ОСОБА_1
та щодо надання цієї земельної ділянки ОСОБА_2, а також договір
оренди, укладений між Любашівською селищною радою та ОСОБА_2
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 листопада
2003 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення
Савранського районного суду Одеської області від 11 червня 2003
року скасовано і провадження у справі закрито.
Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі,
зазначив, що спірні правовідносини виникли між приватними
підприємцями, оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є такими, та юридичною
особою, а тому даний спір підвідомчий господарському суду.
ОСОБА_1 на рішення суду апеляційної інстанції подала
касаційну скаргу і просить його скасувати, а справу направити на
новий розгляд до апеляційного суду Одеської області.
Обгрунтовуючи касаційні вимоги ОСОБА_1 вказує на порушення
судом вимог процесуального законодавства в частині, що регламентує
підвідомчість спорів загальним судам. Зазначила, що на час
прийняття рішення Любашівською селищною радою та укладення
договору оренди ОСОБА_2 не являлася суб'єктом підприємницької
діяльності.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
мотивів.
Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, виходив з того, що
відповідно до статті 24 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
загальним судам
підвідомчі спори, в яких хоча б одна із сторін є громадянином.
Крім того, відповідно до статті 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до господарського суду
мають право звертатись підприємства, установи, організації, інші
юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку
набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, а тому даний
спір, як такий, що виник між підприємцями та юридичною особою,
підвідомчий господарському суду.
Оскільки суд першої інстанції розглянув справу за нормами
Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
, яка мала
бути вирішена відповідно до вимог Господарського процесуального
кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судом, то суд апеляційної
інстанції правильно скасував ухвалене судове рішення та закрив
провадження у справі.
З таким висновком погоджується й колегія суддів Вищого
адміністративного суду України.
Оскаржуване судове рішення, як таке, що постановлене без
порушення норм процесуального права, скасуванню не підлягає.
За правилами статті 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення
процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 230 КАС
України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а ухвалу
апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2003 року у
цій справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя: