Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Смоковича М.I.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Панченка О.I., Сороки М.О.,

при секретарі Пархоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Октанойл" (далі - ПП "Октанойл") до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі (далі - ДПI у м. Сімферополі) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ДПI у м. Сімферополі на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2005 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2004 року ПП "Октанойл" звернулося в суд з позовом до ДПI у м. Сімферополі про визнання недійсними податкового рішення-повідомлення №0005682301/0 від 15 квітня 2004 року про донарахування податку на прибуток в сумі 137280,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 137178,00 грн., податкового повідомлення-рішення №0005682301/2 від 19 серпня 2004 року про донарахування податку на прибуток в сумі 137280,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 137178,00 грн. та податкового повідомлення-рішення №0005682301/3 від 16 листопада 2004 року про донарахування податку на прибуток в сумі 136380,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 136368,00 грн.

Позивач вимоги обгрунтовував тим, що відповідач прийняв указані податкові повідомлення-рішення, посилаючись на те, що ПП "Октанойл" незаконно відніс до валових витрат понесені витрати на маркетингові послуги та передоплату по договору купівлі-продажу.

Вважав, що висновки відповідача суперечать приписам статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , а тому просив позов задовольнити.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2005 року, залишеним без зміни постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2005 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ДПI у м. Сімферополі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просила скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що витрати на послуги маркетингу та передоплата по договору купівлі-продажу зерна для господарської діяльності відносяться до складу валових витрат.

Такі висновки судів відповідають обставинам справи та вимогам податкового законодавства.

Відповідно до вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, понесені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року (z0027-00) затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно до пункту 19 цього Положення, витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач за договорами маркетингу перерахував виконавцям Товариству з обмеженою відповідальністю "Аква Тур" та Приватному підприємству "Опрішанка" 467166,67 грн. за надані послуги пошуку для позивача постачальників на ринку України і забезпечення його необхідною інформацією. Дані кошти позивач відніс до валових витрат.

Крім того, встановлено, що позивач за договором купівлі - продажу зерна, яке повинен використати для господарської діяльності, провів передоплату в сумі 162000 грн., яку також відніс до валових витрат.

Отже, виходячи з встановлених обставин та вищенаведених норм, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку щодо неправомірності податкових повідомлень - рішень.

Доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись ст.ст. 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду 1 листопада 2005 року по даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскарженою за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.