ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С.В.
Гаманко О.I.
Заїки М.М.
Загороднього А.Ф.
при секретарі Мудрицькій Ю.В.
за участю представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної
податкової інспекції в м. Iвано-Франківську на рішення
господарського суду Iвано-Франківської області від 07.05.2004 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.10.2005 р. у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в м. Iвано-Франківську про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
встановила:
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулось до господарського
суду Iвано-Франківської області з позовною заявою до Державної
податкової інспекції в м. Iвано-Франківську (далі - ДПI в м.
Iвано-Франківську) про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій в
розмірі 2173 грн. за порушення вимог пп. 1,2,13 ст. 3 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
а саме проведення розрахункової операції через реєстратор
розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів
та невідповідність готівкових коштів на місці проведення
розрахунків.
Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від
07.05.2004 р. позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.10.2005 р. судове рішення скасовано частково. В позові
приватного підприємця ОСОБА_1 до ДПI в м. Iвано-Франківську про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1 в
частині застосування штрафних санкцій в розмірі 77,5 грн.
відмовлено. В решті позовних вимог рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду
Iвано-Франківської області від 07.05.2004 р. та постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2005 р. в
частині задоволених вимог, ДПI в м. Iвано-Франківську подала
касаційну скаргу на зазначені рішення, в якій ставиться питання
про їх скасування та постановлення нового рішення про відмову в
задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та
заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування
судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає
порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що
касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення
апеляційної інстанції - без змін з наступних підстав.
У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
вказано, що цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Таким
чином, зазначений Закон не регулює питання застосування та
стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування
реєстраторів розрахункових операцій.
У відповідності до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове
зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до
бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у
порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами
України.
Пункту 1.9 статті 1 зазначеного Закону, визначено, що
податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та
податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму
податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу. Отже,
ця форма акту ненормативного характеру може застосовуватись лише
щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів)
визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
У цьому Законі штраф, накладений відповідачем на позивача, не
визначений як податок або збір (обов'язковий платіж). Тому
обов'язки суб'єкта підприємницької діяльності по сплаті штрафу за
порушення ним норм Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, не відноситься до категорії податкового
зобов'язання або податкового боргу.
Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
передбачено, що фінансові санкції застосовуються на
підставі рішення відповідного органу, тобто визначена форма
реагування державного органу та назва акта, який він приймає в
межах своєї компетенції - рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та
апеляційної інстанцій про те, що згідно оскаржуваного податкового
повідомлення-рішення сума застосованих до позивача штрафних
санкцій визначена як податкове зобов'язання, що суперечить
преамбулі, пунктам 1.2, 1.5 ст.1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(Закон від 21.12.2000р.
№ 2181-III), ст.ст. 13, 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Відповідно до пункту 1.5 ст.1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього Закону
поширюється лише на штрафні санкції, які справляються з платника
податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування,
визначених відповідними законами.
Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за
порушення правил оподаткування, у відповідача не було законних
підстав для визначення їх як податкового зобов'язання з поширенням
на них вимог Закону України від 21.12.2000 № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо граничного строку сплати та положень щодо наслідків несплати.
Судами вірно встановлено, що частина площі торгового
павільйону здана в оренду підприємцю ОСОБА_3, що підтверджується
договором оренди від 01.04.2003 року, в зв'язку з чим в павільйоні
встановлено дві каси, які обслуговуються одним касовим апаратом. З
заяви ОСОБА_1 від 14.01.2004 року вбачається, що податковим
органом було вилучено суму готівки лише із однієї каси, а другу
перевірено не було.
Відповідальність, передбачена ст.22 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
у вигляді
фінансової санкції у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено
невідповідність, застосовується до суб'єктів підприємницької
діяльності у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці
проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті,
що відповідачем не було встановлено.
Тому суди дійшли вірного висновку про безпідставність
застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2095,5 грн. за
невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення
розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора
розрахункових операцій.
Що стосується зафіксованого актом перевірки факту проведення
розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій на
неповну суму вартості проданих товарів, то слід зазначити, що
відповідно до п.1 статті 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб'єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій
та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки
(надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому
порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори
розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових
документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а
п.2 цієї статті зобов'язує СПД видавати особі, яка отримує або
повертає товар розрахунковий документ встановленої форми на повну
суму проведеної операції.
Актом перевірки встановлено, що не проведена через реєстратор
розрахункових операцій сума складає 15,5 грн. Тому колегія вважає,
що посилання позивача та суду першої інстанції на те, що в момент
вибиття чеку кінчилась розрахункова стрічка, і тому на чеку не був
вказаний весь перелік придбаних товарів під час контрольної
закупки не може прийматися до уваги, оскільки в матеріалах справи
відсутній чек на неповну суму вартості проданих товарів.
Колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної
інстанції в частині того, що оскільки позивачем не спростовано
фактів порушення ним зазначених вимог спеціального Закону, що
регулює спірні правовідносини, то податкове повідомлення-рішення
НОМЕР_1 визнається недійсним в частині застосування штрафних
санкцій в розмірі 77,5 грн.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень
судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального
права, при вирішенні цієї справи, не допущено, правова оцінка
обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід
залишити без задоволенн я, а судове рішення апеляційної
інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 212, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.
Iвано-Франківську залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Iвано-Франківської області від 07.05.2004 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.10.2005 р. у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в м. Iвано-Франківську про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) В.I. Співак
Судді (підписи) С.В. Білуга
О.I. Гаманко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
З оригіналом згідно Суддя А.Ф. Загородній