ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого Нечитайло О.М.,
суддів: Шипуліної Т.М., Карася О.В., Костенка М.I., Маринчак
Н.Є.,
розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки
Крим на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
17 травня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 12 вересня 2005 року по справі №
2-7/1018-2005 за позовом ТОВ "Кримський партнер" до Державної
податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи
касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2004 року ТОВ "Кримський партнер" звернулося з
позовом до ДПI у м. Ялта про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень № 0004422301/0 від 20.07.2004 року про
донарахування податку на додану вартість в сумі 48705,00 грн. та
застосування фінансові санкції в сумі 24352,50 грн.
Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким,
що суперечить Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та іншим підзаконним нормативним актам.
За таких обставин, просили позов задовольнити.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
17 травня 2005 року, позовні вимоги ТОВ "Кримський партнер" до ДПI
у м. Ялта задоволено, визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення № 0004422301/0 від 2007.2004 року.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 12 вересня 2005 року рішення суду першої інстанції змінено,
позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПI у м. Ялта в Автономній Республіці Крим
від 20.07.2004 №0004422301/0 в частині донарахування податку на
додану вартість в сумі 30653грн. і застосування фінансових санкцій
в сумі 15326,50грн. В позовних вимогах про визнання недійсним
спірного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування
податку на додану вартість в сумі 18052,00 грн. і застосування
фінансових санкцій в сумі 9026грн. - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач
12 жовтня 2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, який своїм листом від 16 листопада
2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних
положень Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
направив її до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня
2006 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по
ній відкрито касаційне провадження та витребувана справа.
В касаційній скарзі ДПI у м. Ялта просить скасувати рішення
судів та постановити нове - про відмову в задоволенні позову з
підстав порушення судами норм матеріального та процесуального
права. Зокрема, на думку відповідача, висновки суду суперечать
вимогам п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7, п.1.8 ст.8 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, та іншим підзаконним
нормативним актам.
Касаційна скарга ДПI у м. Ялта підлягає залишенню без
задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції правильно було встановлено, що в
квітні 2003 року позивач отримав від постачальників товари, які на
період перевірки не були оплачені, що встановлено актом перевірки
№2205/23-4 від 19.07.2004 року. В зв'язку з придбанням цих товарів
позивач отримав від постачальників податкові накладні та
скористався правом на податковий кредит. Відповідно до акту
перевірки, загальна сума податкового кредиту за цими операціями
склала 48705 грн. Податковими накладними підтверджується, що
товари позивач придбав на відплатній основі. Податкові накладні
оформлені відповідно до законодавства. В той же час, розмір
бюджетного відшкодування він задекларував без врахування сплати
податку на додану вартість постачальнику в ціні товару.
В податковій декларації за квітень 2003 року позивач
задекларував бюджетне відшкодування в сумі 18931 грн., а пізніше
подав довідку про виправлення помилки та зменшив бюджетне
відшкодування на 879 грн. Отже, сума бюджетного відшкодування,
задекларована позивачем, склала 18052 грн.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - це
сума, яка підлягає поверненню платнику податку із бюджету у
зв'язку з надмірною сплатою податку.
Позивач міг отримати право на бюджетне відшкодування тільки
за умови наявності відомостей про те, що він сплатив суму податку
на додану вартість у складі ціни товарів. Актом перевірки
№2205/23-4 від 19.07.2004 року встановлено, що товари на суму
254389 грн. позивачем не оплачено, в подальшому відповідач визнав
вимоги в частині, а саме: щодо відшкодування податку на додану
вартість до бюджету фірмою "Трейд Україна" в ціні товару на суму
79999 грн.
З відповідей на запити ДПI у м. Ялта від відповідних
податкових інспекцій вбачається, що суб'єкти, які видали
позивачеві податкові накладні, перерахування податку на додану
вартість до бюджету не здійснювали (за винятком підприємства
"Трейдер Україна").
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до
обгрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволені
позовних вимог про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення в частині донарахування податку на додану
вартість в сумі 18052 грн. і застосування фінансових санкцій в
сумі 9026 грн., оскільки позивач безпідставно задекларував
бюджетне відшкодування і використав його, а тому відповідно до
частини 2 статті 17 Указу Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
, сума заявленого бюджетного
відшкодування вважається сумою прихованого податкового
зобов'язання. Таким чином, відповідач мав право донарахувати
податок на додану вартість в сумі 18052 грн.
Щодо донарахування податку на додану вартість в сумі 30653
грн. і застосування фінансових санкцій в сумі 15326,50 грн., суди
першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з положень
підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до якого податковий
кредит звітного періоду складається із сум податку на додану
вартість, сплачених (нарахованих) платником податків при придбанні
товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, позивач
скористався податковим кредитом у звітний період за датою
отримання податкових накладних. Таким чином, позивач не допустив
завищення податкового кредиту та відповідного заниження суми
зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає
перерахуванню до бюджету.
Факт нездійснення оплати товарів не позбавляв позивача права
на податковий кредит, оскільки своєчасно не сплачена грошова сума
за товари може бути стягнута в межах строку позовної давності.
Таким чином, правові підстави для донарахування податку на
додану вартість в сумі 30653 грн. і застосування фінансових
санкцій в сумі 15326,50 грн. у ДПI в м. Ялті відсутні, і суд
прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ВАТ
"Кримський партнер" щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення №0004422301/0 від 20.07.2004 року в цій
частині.
Відповідно до ч.1ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.210, 220, 220-1, ст. 224, 231 та ч.5 ст.254
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта
Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, рішення
Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2005
року з врахуванням внесених змін та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 12 вересня 2005 року -
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий:
_______________________
Нечитайло О.М.
Суддя-доповідач:
_______________________
Шипуліна Т.М.
Судді:
_______________________
Карась О.В.
_______________________
Костенко М.I.
_______________________
Маринчак Н.Є.