Вищий Адміністративний суд України
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого, судді
Бутенка В.I.
суддів
Горбатюка С.А.
Лиски Т.О.
Сороки М.О.
Панченка О.I.
секретар судового засідання Пархоменко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
адміністративну справу за позовом Феодосійського центрального
військового клінічного санаторію (далі - Феодосійський ЦВКС) до
Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в
Автономній Республіці Крим (далі - Феодосійська МДПI) про визнання
недійсними повідомлень-рішень за касаційними скаргами
Феодосійської МДПI та Феодосійського ЦВКС на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 01
листопада 2005 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В червні 2003 року Феодосійський ЦВКС у господарському суді
Автономної Республіки Крим пред'явив позов до Феодосійської МДПI
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень:
- № 001811/1777/23-01/2 від 21 жовтня 2002 року про
визначення суми податкового зобов'язання зі збору за спеціальне
використовування водних ресурсів в сумі 10 894,13 грн.;
- № 000420/1777/23-01/3 від 21 жовтня 2002 року про
визначення суми податкового зобов'язання у вигляді штрафних
санкцій за порушення валютного законодавства на суму 28 780,00
грн.;
- № 001813/1777/23-01/1 від 21 жовтня 2002 року про
визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в сумі 51 017,40 грн.;
- № 001795/1777/23-01/5 від 21 жовтня 2002 року про
визначення суми податкового зобов'язання з податку з власників
транспортних засобів в сумі 21 859,44 грн.;
- № 0002216/78/17-1 від 21 січня 2003 року про визначення
суми податкового зобов'язання з податку на транспорт в сумі 5
145,99 грн.;
- № 001718/1777/23-01/4 від 21 жовтня 2002 року про
застосування фінансових санкцій відповідно до Закону України від
21 грудня 2000 року № 2156 "Про застосування РРО в сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в сумі 84 365,35
грн. (далі - Закон № 2156);
- № 001794/1777/23-01/6 від 21 жовтня 2002 року про
визначення суми податкового зобов'язання з прибуткового податку в
сумі 1 121,39 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що акт від 18 жовтня 2002 року
№ 000271/23-1, на якому грунтуються вказані повідомлення-рішення,
і який складений за результатами проведеної комплексної
документальної перевірки, не грунтується на фактичних обставинах
справи.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
24 травня - 16 червня 2005 року податкове повідомлення-рішення
Феодосійської МДПI № 000420/1777/23-01/3 від 21 жовтня 2002 року
про визначення суми податкового зобов'язання у вигляді штрафних
санкцій за порушення валютного законодавства в сумі 28 780,00 грн.
визнано недійсним. В задоволені іншої частини позовних вимог
Феодосійського ЦВКС відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 01 листопада 2005 року апеляційну скаргу Феодосійського ЦВКС
задоволено частково. Рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 24 травня - 16 червня 2005 року змінено.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Феодосійської
МДПI № 000420/1777/23-01/3 від 21 жовтня 2002 року про визначення
суми податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій за
порушення валютного законодавства в сумі 28 780,00 грн. та №
001813/1777/23-01/2 від 21 жовтня 2002 року про визначення суми
податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання
водних ресурсів в сумі 10894,13 грн.
В частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Феодосійської МДПI у м. Феодосії від 21 жовтня 2002 року №
00181/1777/23-01/1 від 21 жовтня 2002 року щодо визначення
податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42
762,10 грн. провадження у справі закрито.
В задоволені решти позову відмовлено.
Феодосійський ЦВКС подав касаційну скаргу та просить
скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 01 листопада 2005 року в частині вимог, які не були
задоволені.
Феодосійська МДПI також оскаржила постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 01 листопада 2005 року в
касаційному порядку і просить скасувати її та залишити в силі
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24
травня - 16 червня 2005 року.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши
правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що
касаційні скарги задоволенню не підлягають.
За результатам проведеної перевірки працівниками
Феодосійської МДПI 18 жовтня 2002 року був складений акт №
000271/23-1, реєстраційний № 3226, в якому відображені виявлені
порушення податкового законодавства, зокрема, положень пункту
7.4.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон №
168), статті 43 Закону України від 25 червня 1991 року № 1264-Х11
"Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) (1264-12)
(далі - Закон № 1264), статей 2, 3, 5, 6 Закону України від 11
грудня 1991 року № 1963-Х11 "Про податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів"
( 1963-12 ) (1963-12)
(зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1963),
статей 6.1, 6.4, 7.3, 10, 11, 12 Декрету Кабінету Міністрів
України від 26 грудня 1992 року № 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
"Про прибутковий
податок з громадян" (далі - Декрет № 1392), статті З Закону
України Закону № 2156 ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, статті 7 Декрету Кабінету
Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
"Про
систему валютного контролю і валютного регулювання" (далі -
Декрет № 15-93).
Суд апеляційної інстанції, вирішуючи даний спір та
задовольняючи частково вимоги позивача, а також закриваючи
провадження в окремій частині справи, виходив з наступного.
Згідно з податковим повідомленням-рішенням Феодосійської МДПI
від 21 жовтня 2002 року № 000420/1777/23-01/3 до позивача
застосовані штрафні санкції за порушення валютного законодавства у
розмірі 28 780 грн.
В акті перевірки відображено, що між позивачем та ТОВ "Центр
курорт" (м. Москва) був укладений договір № 1-ф від 17 січня 2002
року про надання платних послуг з санаторно-курортного лікування,
але відповідач не надав суду доказів про те, що позивач продавав
путівки ТОВ "Центр курорт", довіреності останнім будь-кому на
придбання путівок не надавались. Надходження грошових коштів за
придбані санаторно-курортні путівки проводилося від фізичних осіб
в українській національній валюті.
Відповідно до податкового-повідомлення-рішення Феодосійської
МДПI № 001811/1777/23-01/2 від 21 жовтня 2002 року позивачу
донараховано збір за спеціальне використання водних ресурсів в
сумі 5 513,68 грн. та фінансові санкції в сумі 5 380,45 грн.,
всього на суму 10 894,13 грн. Таке рішення-повідомлення прийнято у
зв'язку з тим, що позивачем не надавались розрахунки зі збору за
спеціальне використання водних ресурсів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року
№1494 ( 1494-99-п ) (1494-99-п)
затверджено Порядок справляння збору за
спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування
водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту (далі -
Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку збір за спеціальне
використання водних ресурсів справляється за використання води з
водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних
пристроїв та скидання в них зворотних вод.
Оскільки Феодосійський ЦВКС є вторинним водокористувачем, ним
було укладено договір №233 від 26 березня 1998 року на
водопостачання з комунального водопроводу та повернення стоків до
комунальної каналізації на 1999-2001 роки, розрахунки потреби води
на лікувальні, санітарно-гігієнічні та господарсько-побутові
потреби були узгоджені з Феодосійським міським комітетом з охорони
природи, перевищення лімітів потреби води не виявлені та дозвіл на
спеціальне водокористування відповідними державними органами не
надавався, то він не є платником зі збору за спеціальне
водокористування.
З урахуванням того, що рішеннями Державної податкової
адміністрації України від 13 січня 2003 року № 121/10/25-007 та
від 21 жовтня 2002 року № 3305/6/25-0115 повідомлення-рішення
від 21 жовтня 2002 року № 001813/1777/23-01/1 скасовано в
частині дорахування ПДВ в сумі 32295, 00 грн. та застосування
штрафних санкцій в сумі 10467 грн., провадження у цій частині
справи припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Такий висновок суду апеляційної інстанції щодо вказаних
повідомлень-рішень є правильним і таким, що грунтується на
фактичних обставинах справи та відповідає вимогам чинного
податкового законодавства.
До інших спірних правовідносин суди обох інстанцій
застосували положення Закону № 1963 ( 1963-12 ) (1963-12)
, Закону України
від 25 червня 1991 року № 1251 "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
(далі - Закон № 1251), Закону № 2156 ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
Декрету № 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
і дійшли також правильного висновку, що
суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних
засобів та прибуткового податку з громадян, а також штрафні
(фінансові) санкції за несплату цих платежів та порушення вимог
Закону № 2156 ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
Феодосійською МДПI визначені у
відповідності з чинним законодавством.
З таким висновком погоджується й колегія суддів Вищого
адміністративного суду України.
Відповідно до статті 1 Закону № 1963 ( 1963-12 ) (1963-12)
платниками
податку з власників транспортних засобів є підприємства,
організації та установи, які є юридичними особами, мають
зареєстровані в Україні відповідно з діючим законодавством власні
транспортні засоби, визначені в статті 2 цього Закону як об'єкти
оподаткування. Положення статті 14 Закону України від 6 грудня
1991 року № 1934 "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
(із
змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1934) щодо звільнення
військових частин від сплати усіх видів податків не може бути
застосовано, оскільки відповідно до Закону № 1251 ( 1251-12 ) (1251-12)
пільги з оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись
іншими Законами, крім Закону про оподаткування, яким не є Закон №
1934 ( 1934-12 ) (1934-12)
.
Позивач згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2156
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не мав права не застосовувати реєстратори
розрахункових операцій та розрахункові книжки при наданні послуг
з кінопрокату, автостоянки на території гаража, з організації
проведення дискотек і інших послуг.
Доводи касаційних скарг Феодосійської МДПI та Феодосійського
ЦВКС висновків судів попередніх судових інстанцій не спростовують.
Та обставина, що суди обох інстанцій вирішили даний спір за
нормами господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
безумовно є порушенням норм процесуального права, але не може бути
підставою для скасування судових рішень, оскільки вони по суті
винесені правильно.
З огляду на викладене та керуючись статтями 210, 220, 230
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів,
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Феодосійської МДПI та Феодосійського ЦВКС
залишити без задоволення, а оскаржувану постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 01
листопада 2005 року - без змін.
Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає
законної сили з моменту проголошення.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя: