Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Харченка В.В.

Суддів: Берднік I.С.

Леонтович К.Г.

Кравченко О.О.

Матолича С.В.

при секретарі: Кулеша А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою Софіївської сільської ради на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року справі за позовом Софіївської сільської ради до Черкаської спортивно-оздоровчої фірми "Спорттех" про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити орендовану ділянку, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2004 року Софіївська сільська рада звернулася до суду з позовом до Черкаської спортивно-оздоровчої фірми "Спорттех" про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити орендовану ділянку.

Рішенням господарського суду господарського суду Черкаської області від 06 грудня 2004 року позовні вимоги Софіївської сільської ради задоволено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року рішення господарського суду Черкаської області від 06 грудня 2004 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким Софіївській сільській раді відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.

В касаційній скарзі Софіївська сільська рада просить ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Софіївської сільською радою прийнято рішення за № 12 від 31.03.1995 року "Про виділення земельної ділянки для будівництва ринку сільгосппродуктів", згідно якого фірмі "Спорттех" виділено земельну ділянку площею 0,5 га в центрі с. Софіївка під будівництво ринку сільгосппродуктів у довгострокове користування терміном на 20 років.

Між сільською радою с. Софіївка Золотоніського району Черкаської області та Фірмою "Спорттех" укладено договір на право користування земельною ділянкою площею 0,5 га під забудову ринку сільгосппродуктів.

Відповідно до ст. 5 ЦК України (435-15) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно п. 1 ст. 4 ЦК України 1963 (1540-06) року, яка була чинною на час укладення спірного договору, права і обов'язки можуть виникати з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи з предмету договору та сукупності прав і обов'язків його сторін, цей договір не є лише договором оренди землі в розумінні положень Земельного Кодексу України в редакції 1990 (561-12) року. Даним договором сторони також врегулювали свої відносини по сумісній діяльності щодо будівництва ринку сільгосппродуктів у с. Софіївка Золотоніського району, на цій земельній ділянці. При цьому було погоджено, що сільська рада виділяє земельну ділянку під ринок, оформляє документацію для будівництва (з дозволами спецслужб), а по закінченню будівництва забезпечує функціонування ринку, його санітарний стан та охорону і повністю оплачує всі пов'язані з цим витрати. На фірму "Спорттех" покладалося зобов'язання побудови ринку в строк до 01.08.1995 року.

У відповідності до п. 3.3. договору, сторони по справі спільно приймають рішення щодо організації торгівлі на ринку, величини ринкового збору та всіх інших організаційних і фінансових питань. Сторони також визначилися у розподілі чистого прибутку від діяльності ринку (п. 3.4. договору).

Таким чином, умови спірного договору повністю відповідають положенням глави 38 ЦК України (435-15) про сумісну діяльність, якою передбачено, що за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, в тому числі і щодо будівництва господарських об'єктів. Ведення спільних справ учасників договору здійснюється за їх загальною згодою.

Об'єднання в угоді елементів різних видів угод не є порушенням чинного законодавства і не тягне за собою автоматичне визнання цієї угоди недійсною. Сторони вправі визначити свої взаємовідносини через об'єднання в одній угоді елементів угод, які оптимально регулюють їх права і обов'язки.

Оформлення земельної ділянки в користування фірмі "Спорттех" (як частина угоди) не суперечить іншій її частині щодо домовленості сторін про ведення сумісної діяльності. Оформлення ділянки необхідно було також і для виконання цього договору - оформлення проектно-кошторисної документації на будівництво, що було обов'язком фірми "Спорттех", є неможливим без оформлення права на земельну ділянку за нашим підприємством.

Як вбачається із змісту договору, позивач укладеним спірним договором переслідував в першу чергу мету побудови ринку, а не отримання за ним орендних платежів. Це підтверджується змістом п. 4.2. договору, яким передбачено, що у випадку, якщо відповідач не збудує ринок до 01.08.1995 року, то позивач залишає за собою право відмінити своє рішення про виділення землі відповідачу для будівництва автозаправної станції.

На виконання оспорюваного договору, який уточнювався сторонами додатковими угодами також і у 1998 році, що підтверджується протоколом № 1 від 08.05.1998 року, відповідачем збудовано ринок у с. Софіївка, який функціонує по даний час, що підтверджується актом технічної комісії про готовність об'єкту до експлуатації від 10.07.1998 року. Заборон його діяльності з боку наглядових органів немає. Позивач сам видавав відповідачу дозвіл на роздрібну торгівлю продовольчими товарами.

При прийнятті рішення про визнання недійсним спірного договору суд першої інстанції виходив з того, що всупереч ст. 24 Земельного Кодексу України ( в редакції 1990 (561-12) року) та постанові КМУ від 17.03.1993 року № 197 (197-93-п) , у спірному договорі не передбачено плати за землю та план тимчасового користування з описом меж земельної ділянки.

Відповідно до ст. 24 Земельного кодексу 1990 (561-12) року (чинний на час укладення спірного договору) право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.1. форми договору на право тимчасового користування землею, затвердженої постановою КМУ від 17.03.1993 року № 197 (197-93-п) (чинна на час укладення спірного договору) встановлено, що плата за землю може бути встановлена у вигляді земельного податку чи плати за землю або землекористувач може бути звільнений від її внесення взагалі.

При укладенні спірного договору сторонами було погоджено, що фірма "Спорттех", плати за землю вносити не буде, а в якості взаємовигідних розрахунків сільській раді буде виділятися паливо в кількості 1,5 тони на рік, а також проводитиметься розподіл чистого прибутку від діяльності ринку, з якого сільська рада отримуватиме 40 %. А тому відсутність у спірному договорі положень про плату за землю не суперечить положенням типового договору на користування землею, затвердженого постановою КМУ від 17.03.1993 року № 197 (197-93-п) .

Пунктом 3.1. договору передбачено, що затрати, пов'язані з відводом земельної ділянки під будівництво ринку, несе сільська рада с. Софіївка. А тому, якщо позивач не виконав своїх договірних зобов'язань і не виготовив план земельної ділянки, але допустив до користування нею орендаря, то це не може бути підставою для подання ним позову про визнання договору недійсним, лише з мотивів відсутності плану меж до договору.

Ніяких претензій щодо виконання відповідачем спірного договору позивачем не пред'являлося протягом всього часу дії договору.

Отже, укладений сторонами договір від 04.04.1995 року відповідає положенням чинного законодавства, як в частині умов про оренду землі, так і в частині умов про сумісну діяльність, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Софіївської сільської ради залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.